Іронія в тому що моя мама там заробила інсульт за 18 років, а тепер життя вимагає - я сиджу на валізах - ось ось маю їхати - і все ради дітей, бо інакше не виходить. Сумно, але як в мене в арміі казали - Це життя. І ще добавлю - нас і тут не шанують, але там хоть дають можливість жити по людськи. А вдома і того нема. Ось таки реаліі