Ісландія – острівна держава, одна з найвіддаленіших частин світу з молодою геологічною структурою. Іншими словами це так звана “країна на гарячій точці”, де налічується величезна кількість сплячих вулканів та гейзерів.

Століттями ходять легенди про походження назв Ісландії та Гренландії.

Насправді, історія розповідає, що Гренладії – країна названа чоловіком, якого було вигнано з Ісландії за злочин, і за 3 роки вигнання він зумів відкрити новий клаптик землі 75% поверхні якої було вкрито льодом. Щоб відімстити за вигнання, чоловік змусив увірувати людей у країну схожу на рай: із помірним кліматом та багатим зеленим покривом, назвавши її “Greenland”.

Та Ісландія названа чоловіком, який побував лише на маленькому клаптику землі і помилково подумав, що всю цю землю вкрито льодом. Тому і дав назву «Iceland» щоб запевнитись, що ніхто інший згодом не буде обдурений, так як він. На жаль, він побачив лише маленьку частину Ісландії, так і не пізнавши її решти див.

Маршрут та спорядження

Як і всім туристам, перше що хочеться побачити – «Золоте кільце», що є звісно типовою помилкою. «Золоте кільце» є найтуристичнішим місцем країни із щорічною зростаючою кількістю візитерів. Але якщо промоніторити статті та відгуки мандрівних блогерів, то неодмінно потрібно проїхати всю країну по доступних дорогах, і доступність доріг залежить від типу авто. Тож можна сказати, що Ісландія як шльондра – чим більше грошей, тим вона доступніша . Зазвичай такий маршрут роблять проти годинникової стрілки, стартуючи від Рейк’явіку в напрямку сходу. Ми ж вирішили спробувати навпаки, оскільки зібрались закцентувати на північно-західному «відростку» і вкластись у 8 днів. На складання повноцінного маршруту і збір спорядження не пошкодуйте витратити місяця. Тож якщо сплануєте все заздалегідь, залишетесь у виграші із чималенькою сумою грошей. Ось наша мапа з місцями, які безумовно потрібно відвідати.

Ну гаразд, а тепер серйозно. Ось по-справжньому практична мапа в час подорожі:

Життєво необхідне спорядження:

• вітрова весняна/осіння куртка (там шалені вітри!);
• водонепроникне взуття;
• термобілизна;
• шапка і рукавиці (будуть дуже доречними!);
• Розпалювати вогнища просто на землі – категорично заборонено, тому доведеться витратитись на пальник та маленький газовий балон, який можна придбати в супермаркеті або на заправці вже в Исландії, бо літати з ними заборонено.

Час для подорожі

Початок червня – чудовий час для старту, щоб не надто переплачувати за переліт та мати можливість зупинятись в кемпінгу і легко пересуватись в плані одягу. Середня температура червня в різних точках острову може коливатись від 3 до 19 °С вдень та від 3 до 9°С вночі. Тому ретельна підготовка одягу є одним із головних етапів планування. Якщо у вас є проблеми із обмерзанням кінцівок – рушайте лише влітку! Вітряність – також одна із особливостей Ісландії, як і різке зниження температури. Але влітку, ближче до липня, ціна на авіа-квитки збільшується втричі, якщо не більше, від середньої ціни восени чи навесні.

Вітряність – одна із рис цієї країни. Тож чому б не використовувати її правильно?

Деякі дороги, включно з F-дорогами, починають відкривати з середини весни і повністю відкривають ближче до кінця червня. Сезон завершуються в середині жовтня. Весна та осінь – теж чудові варіант для подорожі, особливо якщо ви полюєте за полярним сяйвом! Це диво можна побачити лише з кінця серпня і аж до середини квітня. Проте за проживання доведеться викласти кругленьку суму.

Ісландія одна із найнепередбачуваніших країн, як не крути. Коли ми виїжджали з єдиного хостелу, в якому зупинялись, до Сейдісфйорду (Seydisfjordur), погода нам не посміхалась. І не посміхалась вона нам так, що на довгих кілометрах дороги температура впала до 3°С (і то наприкінці червня!). Проте коли ми в той же день добрались до півдня і доїжджали до Гулфосу (Gullfoss), температура намалювалась в 19°С

Автостоп

Найкраща місцевість для автостопу – неодмінно південь. Велика кількість туристів і основна частина населення країни подорожує саме тут. Ми теж вирішили спробувати, адже квитки на жоден транспорт з Кефлявіку (аеропорт) в Рейк’явік не купували. Орієнтовна вартість квитка з аеропорту до Рейк’явіку становить €18-20. Проте достатньо вийти до головної дороги та зачекати кілька хвилин, щоб зрозуміти що люди тут справді доброзичливі. Найцікавіше те, що кожен із них запитуватиме в яку конкретну точку підвести, що спершу викликикає здивування. Та згодом все стає очевидним. Міжміський транспорт тут дуже рідкісне явище, а місцевість може бути складною в пішому добиранні і віддаленою від основної дороги. За час добирання до Рейк’явіку ми змінили 3 автівки і отримали купу цікавих рекомендацій для відвідання. Більше автостопити ми не пробували, адже наступного дня на нас чекала орендована автіка.

Шот зроблений після першого автостопу з Кефлявіку (Keflavik)

Коли ми розробляли етапи подорожі, все кардинально змінилось після вивчення можливості автостопу на півночі. Спочатку наш задум був такий, щоб влітку проїхати автостопом північ, а восени – південь. Жахлива помилка! Якщо ви гадаєте, що можна нормально автостопити на півночі влітку, то глибоко помиляєтесь. Чому? Відсутність автівок. Місцеві тут рідко проїжджають, так само як і туристи. Та якщо ви готові на авантюру – одягніться потепліше і приготуйтесь до найгіршого.

Дороги

Вздовж периметру країни тягнеться головна дорога у вигляді петлі, яка гарантує наявність асфальту по майже всій її площі (ми натрапили на грунтову ділянку навіть на ній). Щодо решти доріг, то найважче на північно-західних фйордах, де дороги перетворюються у серпантин і здебільшого є гравійними. Загально прийняті ліміти – 90 км/год по асфальтованих дорогах і 80 км/год – по гравійних, також є обмеження при в’їзді в національні парки – 50 км/год. Із досвіду можна легко сказати, що пересуватись із швидкість 80 км/год по неасфальтованих дорогах є можливо, проте стан авто буде відповідний.

Також ще є загадкові F-дороги, які значно відрізняються від гравійних у гіршу сторону, саме тому практично всі орендатори автівок забороняють їздити по них на легкових автівках. Проте якщо орендуєте джип, ви – «на коні»☺ Також, який би джип у вас не був, їздити off-road по пляжах і приватних територіях не можна. При порушені правила і в’їзді на таку “дорогу” згодом доведеться мати справу з поліцією. Адже, як правило, в орендовані авто вбудовані відслідковуючі девайси.

Денис тут для масштабу 🙂

Якщо в Україні джип є здебільшого позерством, то в Ісландії – життєвою необхідністю. Ну як кажуть ісландці: «Туриста від свого відрізнити легко». Жоден адекватний ісландець не поїде легковою автівкою нікуди окрім основних доріг (про F дороги взагалі мовчу), бо якщо наприкінці осені, коли починаються зливи, застрягнеш десь – чекай літа 🙂 Орієнтовна вартість оренди авто в день – €42, хоча за останній день нам довелось віддати €90 🙁 Якщо ви бронюєте добряче заздалегідь, то ціна буде значно приємнішою ніж в останні дні. Ми скористались послугами одного із сайтів-агрегаторів –AutoEurope – де найдешевшою компанією був ProCar. Вартість пального в Ісландії становить €1.60 за літр. Тому якщо ви їдете компанією загальна ціна буде досить адекватною.

Орендоване авто

Коли ми вибирались з Латрабярг (Látrabjarg), то до найближчої заправки було більше ніж 74,7 км. Зловили себе на думці: “А чи вистачить нам пального?”. І хоч відстань була невеликою, страх переслідував, так як дорога була серпантинною і тягнулась вгору. Порада: переконуйтесь що в баці достатньо пального і розраховуйте запаси на кожній зупинці.

Прання та сушіння речей під час подорожі – ось що було питанням. І якщо завправки були вдалим місцем для прання, то сушіння білизни залишалося проблемою. В багажник не влазило нічого окрім рюкзаків. Тому спідня білизна на приборній панелі була нормою, а штани, які сохли на ручці над сидінням, стали звичним явищем. І тут на черговій заправці не було де зупинитись, окрім як одразу за копами. Дуже вдало, так би мовити 🙂

О! Щодо транспорту. В Йокусарлоні (Jökulsárlón) можна покататись на такому туристичному човно-бусі. Для любителів альтернативних видів транспорту

Ночівля

Один з найкращих лайфхаків для ночівлі подорожувальникам влітку – дикий кемпінг. В будь-якому місці на неприватизованій землі Ісландії можна розбити намет. Приватизовані землі, здебільшого, відгородженні маленькими парканами вздовж всього периметру.

Також один із найпоширеніших видів ночівлі – облаштовані кемпінги неподалік великих поселень. Як правило за ніч доведеться віддати від 18 до 40 євро, в залежності від місцевості. Кемпінг в Рейк’явіку – мабуть, одне із найкращих місць для ночівлі. Чому? По-перше ціна. Вартість за ніч – близько 18 євро, з можливістю попрати речі, помитись, зготувати їжу на великій прострій кухні і посидіти або під накриттям у приміщенні, або ж у відкритом дворику. Що ще? Free stuff – речі, складені на полички колишніми мандрівниками, очікуючі на нових господарів. Особисто мені дістались швецькі окуляри Prestige, яким я відверто тішусь ☺ Також там потенційно можна прихопити в дорогу каремати або маленькі балони з газом для розігрівання їжі. До того ж безкоштовні крупи, макарони, консерви та соуси для всіх бажаючих на кухні, яка обладнанна всім необхідним приладдям для готування. Ну просто не кемпінг, а суцільне задоволення.

Ось приблизно так виглядає обідній зал в кемпінгу Рейк’явіка. Але задротство ніхто не відміняв 🙂 Тут також є чудова нагода попрактикувати свою англійську, оскілька основа частина туристів із США та Канади

01:13 в Ісландії.

Також є варіанти комфортнішої ночівлі: хостели, Airbnb, гестхауси і готелі. Але в такому випадку будьте готові сплатити більше €50 за ніч з людини.

Що вразило?

По-перше – локація

Не континентальна частина Європи між Євразійським та Американським материками, яка розсташована північніше деяких частини Гренладії. Одна з найближчих країн до Північного полюсу.

Нічний (22:53) вигляд на Рейк’явік

По-друге – різноманітність в ландшафті та водних ресурсах

На півночі, як правило, домінують фйорди з величезною кількістю водоспадів, розкиданих по всій території, та безмежними береговими лініями разом з великою кількістю стрімких серпантинних доріг, по краю яких починаються скельні обриви. Та на півдні, де переважає плоский рельєф, практично сформовані ліси та відсутні скельні породи.

Унікальність водних ресурсів заворожує: незлічені водоспади, ріки, затоки і контакт з безмежним океаном. По всій території розкидані гарячі озера та маленькі ставки для купання з температурою води вище 38°С при температурі повітря 10°С. Також Ісландія має два блакитні озера нереального кольору через високий вміст сульфуру – Голуба лагуна та Міватинські природні купальні (Blue lagoon та Myvatn Nature Baths), вартість купання в яких починається від €40.

Природні гарячі ставки – одні із найпривабливіших елементів цієї країни. При денній температурі повітря +11°С та температурі води від +36°С, купання перетворюється на затяжну релаксацію після виснажливої дороги. Ми потрапили до двох джерел. І якщо в одному нам вдалось справді гарно відпочити, то в іншому температура була настільки високою, що купання впродовж хвилини було каторжним 🙂 Фото з Рейк’яфярдалауг (Reykjafjardarlaug Hot Pool)

За декілька кілометрів від Міватн (Myvatn) знаходяться справжні гейзери – кипляча сірка, їдкий сморід і паруюча земля. Ступати можна не всюди, територія доволі обмежена для туристів через ризики ошпарення. Але кольори на поверхні, від вулканічної структури під низом, вражають своїми відтінками. А земля схожа більше на плитку ручної роботи викладену по-особливому зразку

Озеро Міватн (Myvatn) – мілководне озеро, що знаходится на вулканічно активній території. В самому озері Міватн купатись категорично заборонено через величезні перепади температур

Кірк’юфел (Kirkjufell) – напевно, найвідоміша гора Ісландії. Ми приїхали до неї вночі, якраз коли фотографи брались за справу. Наші намети в кадрі зафотошолені 🙂

Йокулсарлон або льодова лагуна (Jökulsárlón або Ice Lagoon) – місце, яке неабияк приваблює туристів. По-перше, своїм чорним піщаним пляжом і брилами льоду у воді. Фотографів та дроністів там немало. Одного разу, під час чергового фотографування, Денис почав розповідати про тонкості фотографування води. 3 секунди – і шерстяні шкарпетки в кросівках та штані по коліна мокрі. Тішить, що камера водозахищена

А гратись серед літа льодом слабо?

Заворожуючий водоспад, правда ж?! Ага, і цей. І от на сотому: «Ну ні, щось переборно». Якщо напочатку подорожі фраза “поїхали до водоспаду” зустрічалась радісним погодженням, то наприкінці іронічне “може ми ще до водоспаду поїдемо” викликало задушливий сміх. А якщо серйозно, то кількість водоспадів у Ісландії просто зашкальна, особливо влітку, коли тануть сніги і утворюються нові тимчасові водоспадики, які перестаєш помічати вже на другий день подорожі

Лондрангар (Londrangar)

Черговий вражаючий водоспад Свартіфос (Svartifoss)

Детіфос (Dettifoss) – найпотужніший водоспад Європи. Тут достатньо однієї хвилини, щоб весь одяг добряче промок. І це якщо стояти на оглядовому майданчику зверху

Ось такі сніги не стоплюються навіть влітку. І що особливо характерно для півночі, то це два елемента – фйорди і сніги

Скападалсфйал (Skapadalsfjall) – місце, де розташований найстарший сталевий кораблик Ісландії

Трошки його патрахів

На північно-західних фйордах від кількості серпантинних доріг просто перестаєш помічати якісь цікаві елементи в ландшафті. Але потім авто підіймається вверх і ти бачиш як хмари опиняються нижче твоєї автівки.

Як я вже писала, авто не є предметом розкоші ісландців, як і їх помешкання. Що насправді ціниться – так це ліс, особливо на півночі. Заможна приватна ділянка на півночі включає в себе бетонну коробку з дерев’яним оздобленням на фасаді, ну і звісно посадженні дерева довколо висотою в 1,5-2 метри (більшими не виростають)

Типові побережжя заходу

По-третє – багатство фауни і убогість флори. Велика кількість полярних крячків або Arctic Tern – хижі птахи на півночі, які обожнюють полювати зустрічати туристів і в прямому сенсі атакувати їх, зависаючи в повітрі над головами.

Та зовсім протилежний тип – мирні пафіни, які не залякані людьми і легко йдуть на контакт, хоч і мешкають на обриві фйорду у найвіддаленішій частині північно-західної Ісландії. Ще їх іноді плутають із пінгвінами через окрас.

Що не скажи, але якщо мохам найкраще живеться серед флори, то птахам – у фауні. Кількість різновидних пташок просто вражає. Але особливо запам’ятались ці скажені птахи. Славнозвісні полярні крячки! Верески переляканих туристів, які починають втікати від їх атак, є улюбленою забавою. Окрім туристів, вони також обожнюють ганяти кіз по горах. Використання дощовиків може бути доречнем, щоб оберегтись від небажаних «подарунків».

Знайомтесь. Пінгвіноподібна і дуже нереалістична пташка — пафін (puffin). Ці пташки, як справжні принцеси, живуть в найвіддаленішій частині острову на найкрутішій скелі – Латрабярг (Látrabjarg). Чудові плавці, вмілі рибалки і дуже небоязкі та фотогінічні істоти. Тому фотографам журналів типу National Geographic там солідно щастить. До речі, досі вмираю зі сміху від російської назви пафінів – “тупіки”

Мало того їх ще й важко злякати! Ми здружились з одною такою пташкою для фото, але коли спробували її злякати для фото в польоті, пафін зреагував на це скоріш як на перформенс і продовжив дивитись на нас заворожуючими очима 🙂

Із савців тут можна побачити арктичних лисиць, які бігають довколо кемпінгу та берегової лінії, ховаючись між пагорбів від людей. Гірських кіз, що видераються вище ніж люди із спорядженням. Ісландських конів, яких можна відрізнити від будь-яких інших по їх габаритах і так званому бігу «перебирання копит». Схожі на поні і не привчені скакати, вони швидко переставляють ноги під час бігу. Корови відсутні на півночі та з’являються на півдні з появою трави

![PHOTO]

![Ісландські коні]

Домашня тварина – кіт? Ні, коза. Чухання за вушком – все що потрібно аби заслужити довіру кози

Ісландія вражає холодом і повною відсутністю змій та інших дрібних плазунів. Проте є інші надокучливі мешканці острова – мушки. Вони літають зграями за живими істотами і ціленарямлено намагаються залізти то в око, то в ніс (як перепаде). Мало того що вони переслідують людей, так ще й своїми клейкими лапками чіпляються за автівки і з задоволенням проїжджають з вами сотні кілометрів. Тому антимоскітна сітка на обличчя напередодні поїздки буде дуже вдалою покупкою. Але якщо ви не подумали заздалегідь – поліетиленовий пакет вам на голову!

З морських мешканців – тюлені та кити, яких іноді можна побачити неозброєним оком у затоках та на туристичних турах по океану на півночі.

![PHOTO]

“Dear guests! Please do not step on mosses, help us to preserve our nature” – приблизно в такому дусі в 60 км від Рейк’явіка зустрічають туристів жителі Ісландії. І це б звучало справді доречно якби не присутність моху на кожному квадратному метрі за межами дороги 🙂 Тому перші враження, які складаються, що прав у мохів справді більше ніж у людей

Лупінус (Lupinus) – одна з найпоширеніших рослин в Ісландії, так звана «ісландська лаванда», принаймні гугл так думає на запит “іcelandic lavanda”. Цікавий факт, що в першій половині 20 століття цими рослинами була штучно засадженна земля для підвищення її родючості і уникнення ерозії грунту, оскільки вона в свою чергу не потребує особливих умов і швидко поширюється По-четверте – урбанізованість

Орієнтовна кількість населення Ісландії сягає 323002 осіб. При цьому його велика частина проживає: на півдні в Рейк’явіку – 130’345; та півночі в Акурейрі – 18’191. В основному, типові містечка складаються з 10 житлових будинків та менше 6 громадських, які при цьому можуть мати свою грунтову злітну смугу! Ісландців нечасто побачиш гуляючих по місту, бо як правило влітку вони зайняті будівельними роботами, а взимку – виживанням та в’занням ☺ Будьте готові що на півночі відсутність людей і поселень протягом безмежно великих відстаней є нормою. Ближче до півдня починають проглядатися поселенння та туристи.

Типовий ісландський “мегаполіс”

Цікаві факти

Наймирніша країна світу за рейтингом Global Peace Index
Банани з Африки? Впевнені? Ісландія – країна, що вирощує банани в парниках
Країна полярного сяйва взимку і білих ночей влітку
Фільми, сцени яких були зняті в Ісландії

Ціни та їжа

Найсмачнішою їжею можна однозначно вважати молокопродукти ісландського виробництва, зокрема молоко, яке відрізняєтся смаком від будь-якого іншого своєю насиченістю. Також практочно вся їжа є імпортованою з Німеччини, Бельгії, Данії, тощо. Загалом ціни в супермаркетах не вражають великою різницею від цін, наприклад, німецьких супермаркетів. Проте вартість сирів та м’яса значно вища. За маленький кусок сиру (100г) можна віддати більше €6. Ціни на консерви і крупи є прийнятними і не будуть сильно жахати. Проте при покупці на заправках чи маленьких туристичних крамничках різниця в цінах відчувається.

Рибу, як правило, можна придбати заморожену в супермаркетах. Проте у наявності в супермаркетах є великий різновид сушеної риби. Свіжу рибу можна спробувати у закладах харчування.

Вода в річках та водоймах є питною, хоча за пляшку простої води в супермаркеті потрібно віддати не менше €2 за літр.

І щоб остаточно доповнити враження, я вирішила протестувати ісландську кухню. Мариновані акулки – улюблене частування туристів. Оскільки м’ясо гренландської акули є отруйним через високий вміст сечовини, воно піддаються попередній обробці і розвішується для сушення на 4-5 місяців.

Hákarl – вирізняється великою кількістю амонію і їдким запахом. Тому як правило до такої акулки у ресторанах неодмінно пропонується шот алкоголю на вибір (від якого я, на мій превеликий жаль, відмовилась). Після такого частування і рибу можна перестати їсти

from archive -Mary September 3, 2016-