Як я став пасічником та Людиною

Розкажу Вам, як я став пасічником. Прийшов я в гості до кума з кумою. П'єм, сто грам, зтиха бесідуєм. До слова, кума жиє у невеликоиу містечку. Отож говоримо про життя-буття, тай кума каже до мене: "Куме, заберіть від хати пусті вулики, бо чоловік не хоче їх розбирати, лінуєся, у нас пасічницька справа не пішла, бджоли у місті не мають взятку, нема толку з тих вуликів, хіба займають місце коло хати". Я подумав, що кума з кумою треба виручити, забрав старі вулики. Трохи їх відремонтував тай поставив в себе біля хати. Стоять вулики, бджіл нема, треба десь брати бджоли. У мене в селі жиє старий дідо, який має велику пасіку понад 100 бджолосімей. Отож пішов я до нього, тай кажу: "Нанашку продайте бджоли, хочу мати свій мед". Добре, каже дідо, бери пустий вулик та й приїжджай до мене, щось тобі продам". Пішов я додому, вдягнув цупкі штани, гумові чоботи, штани попривязував шнурками до чобіт, щоб бодай яка бджола мене не вкусила, натягнув маску, гумові рукавиці, тай поїххав із пустим вуликом до діда. Приїжджаю, виходжу з машини, вдягаю маску, рукавиці та й іду до діда. Дідо на мене подивився в такому наряді, та й каже: "Васильку, я тобі бджоли не продам". Я в шоці, кажу:"Нанашку, чому? Плачу любі гроші". Подумав подумав дідо та й каже: "Добре, продам я тобі бджоли, але з однією умовою, ти зараз же знімай оті гумові рукавиці, і тоді йдемо знайомитися з бджілками". Боюся я бджолів, щоб не покусали, але хочу мати свій мед. Радь не радь знімаю я рукавиці та й іду за дідом на пасіку вибирати бджілок. Підійшли до вулика, дідо його відкриває, а там сидять тисячі бджіл, і всі мені здається на мене дивляться, я думаю, що вони хочуть кусати, але ні одна бджола не проявила до мене злості, всі були зайняті своєю роботою, одні мед носили, другі пилок, треті будували стільники, інші доглядали розплід, ніхто ні діда ні мене не хотів кусати. Тоді я вперше зрозумів, що бджола є дуже розумною, і відчуває, хто з якими намірами йде до них. З того часу я багато разів був у свого діда, який давав мені науку як поводитися з бджолами. Уся його наука була проста, як просте його селянське життя, і зводилася до одної невеликої фрази: "Бджілок треба любити, як самого себе, як своїх дітей, і тоді вони відповідять тобі своєю вдячністтю, принесуть багато меду, не будуть кусати ні тебе, ні членів сімї". Старався я кожний день виконувати дідові настанови, і справа у мене пішла. Маю мед, маю бджоли, маю гарну сім'ю, маю найкращих синів і найголовнішше маю велике задоволення від життя.