Чому я не піду на роботу

in #introduceyourself5 years ago

Всім привіт! Знаєте, після 6 років декрету я вперто не хочу іти працювати) І це не тому, що я лінива, безсовісна свинюка, яка хоче залізти на шию своєму чоловіку). Просто наявність вільного часу і години проведені наодинці з собою, дали мені можливість нарешті зрозуміти, чого я хочу від життя.
Розкажу маленьку передісторію. Я з дитинства була дуже тихою і слухняною донькою своїх батьків, яка не створювала ніяких проблем. Ходила в школу, вчилась добре, але ніякі предмети мене не приваблювали, хіба що, я з задоволенням ходила на трудове навчання та образотворче мистецтво, але хіба з цими предметами пов'яжеш свою професію (особливо зважаючи на те, що художні здібності у мене посередні)), думала я та все моє оточення. Я завжди дружила з логікою, тому точні науки давались мені легше, ніж гуманітарні, відповідно після закінчення школи я (як і 50% випускників) пішла в університет на економічний факультет, бо престижно... Хоча в мене був порив іти вчитись на психолога, але тут мене відмовили, бо: "Ти ж не вмієш спілкуватися з людьми"
Звісно, після закінчення вузу, без досвіду і при наявності тисяч спеціалістів, було майже не реально влаштуватись на роботу за спеціальністю, тому моя перша робота, касиром в супермаркеті (де я хоч якось торкалася фінансів), здавалась мені не поганим варіантом. Потім була робота касиром, тільки вже в ресторані, ну і нарешті пік моєї кар'єри - оператор в супермаркеті (тут мене допустили хоч до якоїсь документації та бухгалтерської програми). Можливо такими темпами я б доросла до якогось бухгалтера, але кожен день - я просиналась з думками, що я не хочу нікуди іти.
І тут нарешті декрет!!!!, а поті, без перерви, ще один, я почала шукати блоги психологів, щоб правильно виховувати дітей, а всі психологи в один голос казали, що дітей виховувати не потрібно, що потрібно їм показувати приклад. В результаті все звелось до теми саморозвитку і свого місця під сонцем.
І тут пазл склався : я згадала, що з дитинства любила творити щось своїми руками (часто все це приховувалось, бо був страх, що в мене щось не вийде і з мене будуть сміятися); я могла з задоволенням до ночі малювати контурні карти, хоча ні історію, ні географію не любила; я завжди фантазувала, що живу у казці( наприклад, проживання в багатоповерховому будинку, в спальному районі перетворювалось на проживання у величезному замку, така собі, персональна доповнена реальність); а ще я не любила школу, бо там було просто не цікаво, відкрита книга діяла на мене як снодійне; мені було не комфортно знаходитись у великому колективі (я в кожній компанії знаходила 1-2 людини, які дійсно були мої, з ними я досі дружу), а вливання в новий колектив - то для мене і зараз найбільша тортура; мені цікава психологія; а ще я ніколи не терпіла наказів, в той час, як похвала мене окрилює:)
. І що я зрозуміла, в результаті дослідження самої себе? А зрозуміла я те, що хочу заробляти не виходячи з дому, без великого колективу, без начальства, я хочу творити казку своїми руками, а ще я хочу, щоб навчання перетворилось на гру.
Зараз я почала шити розвиваючі книги для дітей. Я сама собі начальник; я не виходжу з ранку на мороз, в туман чи дощ; я спілкуюся з ким хочу; моя муза розійшлася і я просто не встигаю втілити всі ідеї, які вона мені приносить; я створюю власний світ; і мене надихає реакція людей на мої роботи!
Так, це тільки початок шляху, але мені подобається і ціль, до якої я іду, і сам процес!
Слухайте себе! Чуйте себе! Зважайте на себе!
kassy.jpg

DSC_0011.JPG
Hello everybody! You know, after 6 years of the decree, I stubbornly do not want to go to work.) And this is not because I am a lazy, wicked pig, who wants to climb on the neck of her husband). Just the availability of free time and hours spent alone, gave me the opportunity to finally understand what I want from life.
Tell me a little background story. From my childhood I was very quiet and obedient daughter of my parents, which did not create any problems.
I went to school, I studied well, but I was not attracted to any subjects, except that I was happy to go to work studies and fine art, but would you not associate with these subjects your profession (especially considering that my artistic abilities are mediocre )), I thought, and all my surroundings. have always been friends with logic, so the exact sciences were given to me easier than the humanities, therefore, after graduating from school, I (as well as 50% of graduates) went to the university for the Faculty of Economics, because it was prestigious ... Although I had an impulse to go to study on a psychologist, but here I was refused because: "You do not know how to communicate with people"
Of course, after graduation, without experience and with the presence of thousands of specialists, it was almost not really possible to get a job in a specialty, so my first job, a cashier in a supermarket (where I somehow touched the finances), seemed to me not a bad option. Then there was the work of the cashier, only in the restaurant, well, finally, the peak of my career - the operator in the supermarket (here I was allowed to some kind of documentation and accounting program). Maybe at such a pace I would have grown up to some accountant, but every day - I begged myself that I do not want to go anywhere.
And finally there is a decree !!!! and then, without interruption, another one, I began to look for blogs of psychologists in order to properly educate children, and all psychologists in one voice said that there is no need to educate children, which they need to show an example. As a result, everything was reduced to the theme of self-development and its place in the sun.
And then there was a puzzle: I remembered that since childhood I loved to do something with my own hands (often it was all hidden, because there was a fear that something would not happen to me and I would laugh at me); I could draw contour maps with pleasure at night, although I did not like history or geography; I always dreamed that I was living in a fairy tale (for example, living in a multistory building in a sleeping district was transformed into a residence in a huge castle, such as a personal, complementary reality);
and I also did not like the school, because there was simply no wonder, the open book acted on me like a sleeping pill; I was not comfortable staying in a large team (I found in each company 1-2 people who really were mine, I still am friends with them), and pouring into a new collective is the biggest torture for me now; I am interested in psychology; and yet I have never endured orders, while praise screams me :)
And what did I understand, as a result of studying myself? And I understood that I want to earn money without leaving home, without a large team, without bosses, I want to create a fairy tale with my own hands, and I want to make learning turn into a game.

Now I have started to sew educational books for children. I myself have a boss; I do not go out in the morning to the frost, in the mist or rain; I communicate with whom I want; my muse has departed and I just do not have time to embody all the ideas she brings to me; I create my own world; and I'm inspired by the reaction of people to my work!
Yes, this is just the beginning of the path, but I like the target I go to and the process itself!
Listen to yourself! Feel yourself! Take note of yourself!

Sort:  

The @OriginalWorks bot has determined this post by @frakeer to be original material and upvoted it!

ezgif.com-resize.gif

To call @OriginalWorks, simply reply to any post with @originalworks or !originalworks in your message!

Please note that this is a BETA version. Feel free to leave a reply if you feel this is an error to help improve accuracy.

Coin Marketplace

STEEM 0.27
TRX 0.07
JST 0.034
BTC 24045.20
ETH 1904.36
USDT 1.00
SBD 3.29