Одного злополучного дня 20-річна Марія пізнала неймовірний трип від псилоцибінових грибів. Подруга Брітні привезла із Швеції з язичницького фестивалю "Мідсоммар" і вмовила спробувати. Надто багато і у великому захопленні розповідала Брітні про той дивакуватий фестиваль, як тут було відмовитись!

Після прийому грибів усе відбувалося неймовірно яскраво, світ розплескався акриловими фарбами і аквареллю...Та справа не цьому, і головні інсайди чекали не тут.
Справжня пригода почалася з того, що згодом Марії непереборно нав'язливо захотілося солоного томатного соку. Вона не розуміла чому так, адже не любила томатний сік, а віддавала перевагу різноманітним солодким сокам, особливо персиковому, а ще — клятій кока колі, хоч вона й не корисна.

Та піддавшись зову пікантної спраги, Марія пішла до супермаркету, куди й так збиралася сьогодні сходити за продуктами, а сама по дорозі з тривогою думала: "Може, я вагітна?" Навіть на повному серйозі подумки додала до списку необхідних покупок тест на вагітність і 10 упаковок презервативів для друга (про запас).

Проте з потоку цих нав'язливих думок її вихопило власне відображення, яке Марія несподівано побачила у вітрині магазину...всупереч усім законам природи наче не вона... хоча одночасно й вона...але уже не молода, а як дуже літня жінка, щоб не сказати грубо — "карга, старуха"! Від переляку юна Марія аж присіла на бордюр, і тільки тут помітила що під кайфом вийшла з дому босоніж.

"А я-то думаю, чому так легко йти!" — розсміялася Марія в думках. — "Забула надягти кляті лабутени, які вічно жмуть і роблять походку скутою!" Вона-то думала, що тріп з яскравими фарбами вже минув, а тут стільки нових сюрпризів! Виявляється, краще сьогодні було вже і не виходити з дому! Якби так не схотілося томатного соку, вона б, може і не пішла нікуди, це все клятий томатний сік! Дорогою, у старенькій пошарпаній "Хонді" проїхав мимо Бетмен із чорними заячими вухами і червоними очима, і задорно підмигнув їй, очевидно звернувши увагу, що вона якось дивно сидить на обочині.

"Точно не варто було виходити з дому!" — ще рішучіше подумала Марія, з іще більшим докором до власної легковажності. В неї почалося те, що називається в англійській мові "бед тріп", а в інших мовах називають ще "ізмєна", почали атакувати лякаючі думки і образи. Проте слів таких вона не знала, Марія просто розуміла, що опинилася в кошмарі власної підсвідомості.

"А що коли...а що коли то мені привидилося не в вітрині відображення, а як раз навпаки, привиділося те, що я ще молода?— думала Марія. — "То було і швидко проминуло, і юності не стало, і от я уже й стара насправді, і сиджу тут...і...і...і тільки думаю, що це у мене такий поганий ефект від грибів? А то просто юність проминула швидко насправді, як і в усіх, хто був до мене, як це буде і в усіх, хто буде після мене..."
Ці думки потужно привалили її, Марія засумувала і похнюпилася, не могла йти.

Із цього стану її видьорнув силует незнайомої жінки, яка стала перед нею і запитала, чи у неї все добре? "Дівчина, вам погано?" — повторила жінка.
"Дівчина, дівчина, дівчина!.." — радісним ехом віддалося в свідомості Марії. Так, значить усе добре. Вона знайшла в собі сили, щось чемно відповіла, підвелася і пішла далі, просто стараючись більше не дивитися у відображення вітрин.
Дівчина! Поки ще дівчина.

✍ Богдан Карасьов.