The Diary Game : 03/05/2022 : Тернопільщина
Мій батько родом із с. Берем'яни Бучачцького району Тернопільської області. Це Захід України. На жаль, життя склалося таким чином, що я востаннє була в Берем'янах у 2005 році (якраз на Василя, тобто 14 січня). Відтоді бачилась із рідними то там, то там (на весіллях в Бучачі і в с. Дуліби, тобто двічі), але ж уже і в Берем'яни потрібно було з'їздити. І ось настав зручний час для цього.
Чого зручний? Бо мій ритм життя сповільнився, тепер я не в Києві, де дім-робота і якісь хвилинні вікенди. І я вже була і так фізично в Кам'янці-Подільському, що досить західно. Але найголовніший фактор: Ігоря (чоловіка моєї тітки Галини – татової сестри) забрали в армію, і потрібно було допомогти Галині і її мамі (і за сумісництвом моїй 89-річній бабусі Ганні) засадити город.
Тато рівняє межу
В силу того, що мама не дуже ладить з родичами тата, а мій Григорій абсолютно не здалий до фізичної роботи, ми з татом поїхали самі.
Приїхали, і сюрприз-сюрприз! Галина вчора заплатила гроші трактористу, і той на тракторі засадив картоплю (чесно кажу, я не знала, що так можна). Тож нам залишилось посадити тільки плантацію квасолі. Ну і тато межу вирішив вирівняти кров з носа.
Ось ця засаджена нами плантація:
Працювали ми кілька годин, втомилися, звісно ж. Але не так, як би могли втомитися від бараболь. Галя сказала, що ми саджали квасолю лемківським способом: спершу я копаю рискалем 2 ямки, Галя кидає по 3-5 квасолин в кожну ямку, а я далі задкую і викопую 2 наступних ямки, прикидаючи одночасно землею 2 попередні. А потім мінялися: вона копає, а я вкидаю квасолини. Чого спосіб лемківський? Бо лемки з сусіднього села навчили (берем'янці раніше сапкою то все робили, що довше).
В селі був ще Ромко, батьків брат (і мій рідний дядько). Він в той час саджав кукурудзу.
Коли досадили, пішли до лісу по сухі дерева для вогню.
Тато з Ромком йдуть зі зброєю на москаля (закреслено) дрова
Полювання на сухі дерева сі вдало: кожен ніс по стовбуру, навіть я:
У хлопів стовбури були моцніші, ніж мій:
Дуже круто, що я поїхала, в мене стільки емоцій, скільки цікавого всього на пам'яті. В Галини рот не закривається, вона як ті новини з телевізора, тільки транслює все про родичів і сусідів😆
Бабця моя вже стара-стара... Дід Тадей помер 2 роки тому у віці 86 років, але мені не вийшло тоді вирватися на похорон, про що дуже шкодую.
А це Галина знайшла фото молодих діда й баби:
Ох, дід був клятим поляком, кажуть. Але в той же час і українським патріотом-націоналістом. Як набухувався, то робив всім розгони, кричав, що бабця Ганна дідурка (тобто, ледача сільська біднота), а він єсть уродзоним шляхтичем польським😆 Ох, всі і ржали з того шляхтича! Хоча, бабця Ганна теж наполовину полька, але не офіційно: каже, нагуляна була, мама не записала поляка батьком.
Село Берем'яни досі живе за польським часом, і так було завжди. От у нас вже 00:00, а на годинниках навколо 22:00. І бабця тільки польським часом і користується.
Оооо, то по-берем'янському вже 23:13, а по-українському, то вже 01:13! То вже час мені спати, колєги. До побачення всім.
Клас, природа, родичі😂. У моєї мами теж в роду її бабуся була полячка, я її дуже смутно пам'ятаю. Вона щось як було скаже, наприклад "жить тебе невіще". Хто його зна що воно значить. Багато пам'ятаю таких висловів😂. І мії тато теж на маму колись жартома казав, що вона польська шляхта😃
Яка природа гарна. Попрацювади на славу, мені завжди подобалось розглядати старі фотокартки. Там зовсім життя було інше
Оце так пригоди)) Навіть в селі може бути весело, якщо не сидіти на місці 😄
Веселе закінчення про діда з бабкою та про час)
Стосовно городів, тема мене кошмарить, так як у складні 1990 роки, батько держав три городи, і постійно цим мордував. А ми ж живемо в місті, до городів тільки доберешся - вже виморишся, а тоді ще там замість трактора паши...
З тих пір я переконаний, що краще заробити гроші, як вмієш, а овочі вже легше купити (звісно, фермери зі мною не погодились би).
А от дід по лінії матері держав пасику, то зовсім інша річ - дзен на природі, та ще й по півтони меду накачували. Якщо з бджолами добре ладиш, то пасика чудова річ для проводження часу (+ ще й сімейний бізнес). Дід хотів мені передати у спадшину, але за кілька років до його смерті всі бджоли загинули від клеща. Дуже, дуже шкода.
Оооооо, та в тебе кров тече інтернаціональна!)))
Тебе життя всьому навчило, чого ж твій Грішка відстає?)))
It is a great pleasure for your father to start farming in the village. I'm glad to know that you can plant peas. But sad for Ukraine.
От тепер буду знати, що все життя ми саджаємо картоплю лемківським способом😀. До речі, діди у нас дуже схожі... Але мій буде молодшим та має татарське коріння... Там історія темна, навіть батько мій не вкурсі.
та нє, картоплю ж по 2 ямки в ряду не копаємо. чи ви копаєте? по 2 одразу? спосіб ще й у тому, що копання тільки руками, без ноги))) бо квасоля на поверхні майже закопується.