Сонечко повернулося до нас у літо ⛅ ☀️

Всім привіт!

Після вчорашнього дня боялася, що сонце зійде не скоро ... Але спілкувалася в коментарях з Андрієм тут, він побажав нам, щоб після дощів настала сонячна літня погода ... І ось, сиджу - пишу допис під літнім сонцем)) Ах, Андрію - чарівник не інакше!))
Розмовляла по скайпу з невісткою та онукою. Вони зараз лікуються у санаторії. Сказали, що в них теж у Маріуполі вчора були дощі, а сьогодні – спека))
Анечка вже з'їла першу полуничку на городі у дідуся та бабусі, які тимчасово мешкають у приватному будинку своїх друзів, які виїхали під час війни.

Ось Анечка милується трояндами...

А тут у її долоні - перша полуничка...

Анютка мені читала вірші, співала пісню про Антошку, який не хотів йти копати картоплю)
А потім попросила мене підіграти їй на гітарі))
Це тільки ми з нею знаємо, що я зображую гру на гітарі носом)) Коли я приїжджала до неї до Маріуполя взимку, ми з нею зображали ансамбль. Вона грала на губній гармошці, а я на так званій гітарі))
Ось і зараз Анечка співала, а я їй підігравала "парам-пам-пам")) А потім разом реготали)))

Анечка просила мене, щоб я швидше до них приїхала... Трирічній малечі важко щось пояснювати... Що дома у бабусі немає... що йде війна... А вона так добре знала мій будинок, мій під'їзд, мій поверх знаходила по дельфінах, яких я намалювала у під'їзді))

Анютка дуже схожа на мого покійного синочка Ванечку, тому я сміялася, а по щоках бігли сльози.

Ці квіти я сфотографувала сьогодні та відправила їх Анютці з Ірочкою.

А вони мені у відповідь сфотографували у себе трояндочку і надіслали мені...
Думаю, що це найкращий подарунок, троянда жива і нею можна милуватися - скільки захочеш.

А ці ромашки у вазі стоять у мене на столику, який змайстрували мені спеціально, щоб я могла писати вірші на свіжому повітрі у кріслі під навiсом.

Сьогодні я читала пост у Андрія https://steemit.com/@andrea.boji

про фільми про океан і пообіцяла йому в цьому дописі виставити свій віршик про два океани, запрошую до читального залу на свої вірші:

«Каждый человек, как океан. Знакомые заходят только по щиколотку. Друзья забегают по пояс - и тут же выходят. Лучшие друзья заходят по плечи - и даже способны доплыть до буйков. Но лишь те, кто нас любит, способны заплыть за буйки и даже утонуть внутри нас».

(инет)

Смотрю на мир с неутолимой жаждою,
Я всех люблю и всем безмерно рада.
Да вот войти позволено не каждому
На глубину, где вечная прохлада.

Я – океан, а не смешная лужица,
Хотя кажусь и лёгкой, и задорной.
Когда планета всё быстрее крУжится,
Кипит душа, бурлит волною тёмной.

Тоска на дне упрятана, но многие
Нырнуть стремятся: «управляй и властвуй»!
Водой холодной отрезвляю нОги им,
Высвобождая время и пространство.

С другими рядом очищаться буду я,
Чья красота мне кажется нетленной.
Чтоб сообщаться вечными сосудами,
Питаясь от источника Вселенной.

Мы всё земное подняли, возвысили,
Обмен энергий океанам нужен.
Глотаю камни - молча и осмысленно,
Чтоб с каждым камнем - становиться глубже.

Пусть в непогоду волны не приглажены,
В подводном мире мы с тобой едины,
Спешим навстречу - дайверы отважные,
И покоряем - новые глубины.

Сплетаем волны в шарики клубОчные,
Святой Любви – не помешает кто-то.
Не перекроет доступа к источнику,
Два океана не загнать в болото…

Дякую, що заглянули до мене, рада вашій підтримці.
Сьогодні я дивилася відео, в якому сказали, що кожен із нас у світі один, треба радіти життю, ділитися своєю посмішкою. Ти усміхнешся, у відповідь усміхнуться тобі))

Я вам усміхаюся тихо, але усією душею...

Ольга Зоря