Перша зупинка – літо (Перше червня)

Всім привіт

Вітаю з першим днем ​​літа!
Хотілося б вірити, що у вас воно не таке, як у нас сьогодні... Сонця нема, дощ із ранку до вечора. Наша вулиця знаходиться на височиниi, тому не так постраждала. А ті, що нижче - скаржилися, що все затопило, що навіть град був зранку...

Дощ, дощ кап-кап-кап...Мокрі доріжки...

Все одно піду гуляти,
Нехай пройдуться ніжки!))

Кожен день потрібно робити хоча б 1000 кроків) Я читаю, що здоров'я починається з ніг...

Ходьба багато в чому корисна для організму, вона омолоджує, попереджає появу хронічних вікових хвороб, нормалізує тиск, мобілізує сили, допомагає тримати у тонусі м'язи та скинути зайву вагу. Ходьба допомагає активізувати весь організм у цілому.

Але, щоб мій допис з привітанням не був занадто сірим ... хоча я дощі люблю, вирішила сфотографувати квіти та дерева під дощем)

Ось таке красиве листя у барбарису

А це п'є воду чагарникова троянда...
Вона рада дощу) Як і я...
У дитинстві любила бігати босоніж по калюжах)
Зараз люблю стояти під ним без парасольки... Це для мене, як небесна пошта... Це як вірші, які йдуть із душі невідомо звідки...

Це дерево мені здалося напрочуд красивим ... Його обрізали і воно тепер нагадує пальму))

Сьогодні день захисту дітей, мені моя знайома написала, що піде з дітьми на музичний спектакль "Мері Поппінс", вислала мені малюнок, який вони намалювали:

Хотілося б вірити в те, що сім'я сьогодні зможе захистити дитину від усіх проблем...З трудом

Запрошую до себе в читальний зал:

Ты ко всему - пока что не готов,
и в церкви не для нас колокола...
Растеряно в дороге много слов,
ведь очень долго я тебя ждала...
Часами замирала у окна,
рассматривая облако вдали.
Ты не один - а я уже одна,
и тишину услышать мы смогли.
Уже давно на цыпочках стою,
мне б дотянуться и нажать звонок,
чтоб ты поверил в искренность мою
и отвернуться никогда не смог.
Судьба - злодейка - к нашим чувствам зла -
цепями держит с ног - до головы...
О Боже, как же я тебя ждала,
мой луговой цветок - среди травы.
Мы два ручья - затерянных в глуши,
мы -эхо, что аукнет и замрёт...
Мы водопадом катимся с вершин,
чтоб не разбившись - встретиться вот-вот

Дякую, що заглянули до мене у гості, підтримали.

З повагою до всіх – я...

Ольга Зоря