🌲Конкурс | ЗИМОВИЙ НАСТРІЙ
Всім привіт!
Знову беру участь у конкурсі "Зимовий настрій", ініційованому нашою Олесею @olesia
Конкурс тут!
Поспішайте взяти участь, а то не встигнемо озирнутися, як зима закінчиться!))
У мене зимовий настрій так собі – від сліз до сміху – одна хвилина, а от у онуків зима веселіше. У старшого онука зараз сесія в інституті, у середньої - час заліків, вони сидять тихо за комп'ютерами, у квартирі, як у комп'ютерному клубі, у навушниках. Можна хоч мені пісні співати – не почують. А ось молодша онука цілими вихідними днями – гуляє з мамою на свіжому повітрі! На фото видно, що настрій у неї класний!
Це фото просто в тему! Зима, сніг, краса, мороз та сонце, посмішка до вух та руки в танцювальному ритмі) Що таке гарний настрій узимку? Це багато снігу, багато свіжого повітря, багато чаю, багато радості і багато творчості!
Ялинки у снігу – найяскравіше враження у зими. Сніг - це Божественна благодать... Він зігріває землю і цілує м'якими дотиками дерева та кущі. Анютка з мамою теж по суботах та неділях ходять у храм, я вам раніше розповідала і про храм, і про настоятеля храму – Михайла. Тут, біля храму, Анютка теж почувається щасливою) Ті ж рухи рук вгору - це як знак того, що зимовий настрій піднімається по спіралі вгору)
У храмі Анютка теж своя людина) З нею завжди лагідний і уважний отець Михайло – настоятель храму. Він колись був поряд з Анечкіним татом - сповідував його, причащав, соборував, а в останній момент життя - відспівував... Анечка бере участь у всіх заходах храму: у святкових літургіях, у конкурсах малюнків, читців та виконань святкових пісень. На цьому фото Анечка – учасниця Різдвяного свята.
Щастя - це, коли багато друзів поруч... Але судячи з фотографій, у Маріуполі зараз пустельно, якщо раніше в таку погоду всюди були натовпи дітей, чути дзвінкий сміх, то зараз біля онуки завжди мама, і довкола - тиша... Діти - це у садочку та у школі мистецтв. До речі, нещодавно у школі мистецтв був творчий звіт, мою онучку за ручку виводив із зали старший хлопчик. Вона була у довгій білій сукні, як снігова принцеса) Мені невістка надіслала відео... Анютка читає вірші про сніговика. А так у будні моя внучка гуляє, як кошеня 🐈 "сама по собі") Освоює спортивні снаряди, дитячі вежі у сквері, всяких іграшкових тварин))
А ось і заняття у школі мистецтв. Тут довкола діти, з якими вона здружилася. Серед усіх виділяє Настю і Вовчика) Хоча вони трохи старші за неї, але все ж дружба у них взаємна. Анютка дуже любить творчість, мама її з народження привчала і до віршів, пісень, і в рік дала їй пензлик і фарби, вони разом пробували з нею робити нові кроки в книжках-розмальовках. Тому у свої чотири роки Анютка легко малює героїв мультиків сама!
Ось такий добрий Чебурашка прилетів мені в подарунок у телеграм від моєї онуки) А щодо зимового настрою, то його роблять мені мої онуки. Старший своїми жартами, середня – турботою та увагою. У мене повна косметичка кремів – для обличчя для шиї, для рук, для тіла)) І мої улюблені червоні шкарпетки, які мені подарували онуки під ялинкою)
Ось так і крокую по зимі в червоних шкарпетках, вся в кремах, подарованих онуками.))) А в іншому... хотілося б, щоб у душі стало тепліше і світліше від новин... Колись я писала у своїх віршах про новорічний зимовий настрій, що він у грудях, як "шампанське "🍾, а сьогодні зимовий настрій – це мрія не про принца на білому коні 🤴🐎, а мрія – повернутися… 🏡 куди? А й нікуди... Житимемо далі...
Всім бажаю гарного зимового настрою!
Ольга Зоря
Щиро дякую ❤️
Які гарні світлини! Дійсно піднімають настрій!))) Анютка вже так підросла!))) Привіт, Олечко! А храм з червоної цеглини мені нагадує той, що висівся на пагорбі, коли ми їхали на таксі до моря...)))
Яка ти розумниця, все і пам'ятаєш ... Не те, що я - "Плешнер")) Пам'ятаєш, як я питала на зупинці - на якій марці добиратися до моря))) Я з дитинства не орієнтувалася в місті, як інопланетянка)) А Анютка так... росте, дорослішає, погано, що без мене... Ось так життя зупинили на бігу... І знову і як не можу повірити, що це не кіно... Обіймаю)