Будьте щасливими СЬОГОДНІ та ЗАРАЗ...

Всім привіт!

Свій допис відкриваю малюнком своєї поетичної подруги - Наташі Шалле. Цей малюнок вона намалювала для моєї другої книги "Зоря моя вечірня". Це була випадкова радість – Наталка сама запропонувала мені намалювати ілюстрації. Багато в чому з моїх віршів героїня саме така - назустріч вітру з душею і гарячим серцем!

Наташа Шалле

Ми з Наташею було тоді віртуально знайомі, ніколи не зустрічалися, але читав вірші один одного на поетичних майданчиках. І раптом редактор книги пропонує всім авторам зустрітися в Одесі, я не знала, що там буде Наташа, не знала поіменно всіх авторів книг серії "Діалог із долею". І раптом приїжджаю в Одесу і до мене підходить красива сивочола жінка і каже: "Так от ти яка Ольга Зоря"}} Я питаю: "А ви хто?" Я не могла б дізнатися Наталю, у неї на сторінці замість фото був її малюнок) Скільки було щастя, що ми зустрілися. Це теж було випадковою радістю!)) Кажуть, що "Хочеш миру - готуйся до війни" - це про те, що несподівану радість ми завжди переживемо, а ось біда... До неї потрібно готуватися, щоб гідно пережити...

Ось такими були мої онуки, коли поїхали з Маріуполя до іншого міста та іншої країни. Я звикла, що ми з ними постійно днями спілкувалися, вони пропадали в мене. І раптом несподівано, кинувши все - виїхали ... Можна уявити, як я сумувала за ними ... Їхати до них далеко - автобусом, а потім поїздом ... А я розсіяна, у своєму місті могла сісти не на ту марку або піти в протилежний бік...

... Дочка переживала, як я дістануся одна ... І раптом випадково вийшло, що зять приїжджав по роботі в мій бік, зміг мене прихопити з собою і довезти до точки призначення, передати мене з рук в руки доньці та онукам )) Так само головне, що в цьому місті, куди ми приїхали жила моя подруга - віртуальна - Ніна Давидова) Це директор інтернет-радіо "Друзів", де я кілька років вела свої авторські передачі - "Духовна абетка", "Зоря вечірня" і "Чоловік і жінка* разом з Женею Лєтовим. Так от Ніна з чоловіком дізналися від моїх дітей (а вони спілкувалися вже, я їх по радіо познайомила, вони зустрілися і потоваришували), що я приїжджаю, зустріли мене із зятем на своїй машині і відвезли до доньки та онуків.Там ми посиділи за столом, донька приготувалася до зустрічі...

А другого дня я з онукою поїхала в гості до Ніни) Познайомилася з її сином, пішли погуляти до міського парку, їли вперше в житті так зване " смажене морозиво")) Все було так несподівано для нас із Сашенькою) Але навіть на фотографіях видно, як я щаслива)

Сьогодні Мушка цілий день поряд - погода хороша, я прикріпила повідець до руки і сиджу в планшеті, а Мушка мене охороняє. Їй би побігати по двору, але "посівна" - в город не можна ... Але Мушка і не обурюється ... Ще вчора її не випускали через тічку, щоб не приваблювати собак в окрузі - ховали її в "замку")) А сьогодні вона цілий день на повітрі) Випадкова радість для Мушки))

Наприкінці березня у дочки був ювілей, мені пощастило, що випадково піднявся курс криптовалюти, я змогла вивести небагато і зробити дочці своїй подарунок, про який вона мріяла – мультиварку)) Для доньки це було несподівано, але дуже приємно.

А онук влаштувався на роботу і отримав першу зарплату – купив мамі тостер, тепер у нас радість – завжди є бутерброди на сухариках) Хтось посміхається, а у нас радість)

Внучка подарувала мамі блендер, і сьогодні ми вранці снідали – смузі фруктове: банани , яблука, ківі, апельсини)

Дочка мені сказала, що треба, мамо, вчитися жити сьогоднішнім днем і постаратися бути щасливою сьогодні...
Вчора вже ні, завтра може не бути...
Тож будемо щасливими сьогодні...
От і я всім своїм друзям бажаю того ж...
Будьте щасливими СЬОГОДНІ та ЗАРАЗ...

Ольга Зоря