А життя продовжується...

Вітаю!

Життя продовжується.
Нещодавно у постах я розповідала вам про свого двоюрідного брата - Петра, який загинув у Маріуполі під час бойових дій, обстрілів та нальотів.

Світла пам'ять Петру, Царство небесне...

Сьогодні ми вітаємо онука Петра.
Йому виповнилося 2 роки. У нашому геномі з'явилося оголошення, що сьогодні в нашому родовому дереві – свято, день народження праправнук Параски Савельївни Зоря (Чумак), звати його Марк. Живе він
зараз із батьками в Білорусії. Побажаємо йому щастя та бути у всьому успішним

І одразу з усіх боків, із різних країн посипалися слова привітання, вітальні листівки дивовижної краси!

Жаль, що не дожив молодий дідусь до цього дня.
Ах, війна, що ти зробила підла...

Сьогодні мій порятунок, моя віддушина – це друзі. Один із них мешкає у Запоріжжі.
Він часто надсилав мені фотографії своїх вихованців – трьох собачок породи – шпіц. Як він розповідає, вони з болем переносять повітряні тривоги і не дай Боже - прильоти ворожих ракет. Тоді їм доводиться давати на ніч – заспокійливі крапельки.
Ось такі красені, які обожнюють свого господаря, сплять з ним поруч, один з одного боку, інший з іншого, а їхня мама поруч на подушці)

Моє дівоче прізвище - Зоря. Але я більше відношу себе до зорі вечірньої. У мене та книга вийшла під назвою "Зоря моя вечірня".
Тому, тут у дочки, я з радістю зустрічаю захід сонця, він надзвичайно гарний...
Чи не правда?

Запрошую вас на свої свіжі вірші:

Ангелы велели семье Лота бежать из тех мест и не оглядываться, иначе их ждала смерть (Бытие 19:17). Жена Лота «оглянулась и стала соляным столбом» (Бытие)

Сегодня ночью мне приснилась птица,
Она клевала на душе зерно.
Не страшно, если счастье повторится,
Страшней, когда запретное оно.
Припомни, друг, как осаждали Трою.
Как шел к победе доблестный Ахилл,

Ты постучи - и я тебе открою,
Пока никто случайный не открыл.

От нашей птицы небо оттолкнётся,
Оно развозит сны не на такси...
Не знать не стыдно, где восходит солнце,
Меня о нашем солнце расспроси.
Пока лучами вымыты ладони,
Светло в глазах и горячо в груди,

Не жди иных, кто по следам догонит,
Держи свой курс на тех, кто впереди.

Нам ни к чему - болты, ключи, отмычки,
Подвалы, чердаки, в которых грусть.
Теряя эхо в нашей перекличке,
Зови Любовь - я тоже отзовусь.
Мой мир не зря придуман для кого-то.
Ещё вчера он был - одна семья.

Учи меня, как мудрый Ангел - Лота,
Что есть иные на земле края.

И сам спеши своей заре навстречу,
Оставив в прошлом всё житьё-бытьё.
Вода живая раны нам залечит,
Поддержит сердце нежное твоё.
Ты не за прошлым улетай вдогонку -
За настоящим - сквозь метель и дым.

Не оглянись, не сделай остановку...
Не стань столбом однажды соляным.

Дякую, що ви зі мною поряд,
Вдячна вашій підтримці.

Ольга Зоря