Про броколі, яблука та злих ос

Привіт, друзі! Загалом мій день не був насичений подіями, на перший погляд, але я оце написав заголовок для поста (це, до речі, рідко я так зразу допис називаю, зазвичай наприкінці я називаю пост, а інколи я ще мучусь із тою назвою, бо всі вони якість однакові) і подумав, що можу і не встигнути до вимкнення світла о першій, стільки всього маю описати, бо кількома словами не обійдешся.

Почнемо з броколі. Вчора одна місцева підприємиця (вони з чоловіком вирощують овочі в теплицях на продаж у себе вдома) написала у нашу місцеву групу, що має свіжу цвітну капусту на броколі на продаж. От дружина замовила трохи обидвох схожих між собою овочів, трохи для Максима, який починає якраз освоювати перетерті овочі та пюрешки, трохи нам до столу. А Маркіян почув, що дружина, щось принесла до хати, та й питає, що вона принесла. Оля і відповідала йому. А він так радісно починає кричати: "Ура, броколі!" Дружина, чесно кажучи, зивувалася, бо наші діти овочів (як і усі) не люблять, але Маркіян його раніше пробував. То вона його спитала чи йому приготувати, він ствердно і знову таки радісно відповів. А на фото якраз зафіксовано момент, коли син пробує це броколі. Йому явно не сподобалося, але він вирішив сказати, що воно смачне. А щоб не їсти все самому, вирішив пригостити нас з дружиною 😄.

Готувати, дружині, часто доводиться на портативному газовому балоні, який я придбав, коли почалися постійні вимкнення світла, бо у нас електрична плита, опалення дровами, газу не проводили (я вже про це кілька разів пожалів, але маємо те що маємо і поки що міняти нічого не будемо, бо ще мало користуємося, щоб знову кошти витрачати на переобладнання). Звісно, що щось серйозне не приготуєш, але щось розігріти, воду закип'яти на каву чи чай або посмажити на пательні нормально.

Тут у двох словах можна згадати як завершив упорядкування малинника, виполовши нарешті з нього усю траву, так що тепер мені не соромно, що з дороги було видно чорт-зна що. А потім я вирішив пройтися під своїми березами і поглянути чи не виріс там якийсь грибочок після дощу. Грибів не було, але мою увагу привернула яблуня-малинівка у нашому саду, про яку я згадував кілька днів тому. Я підійшов ближче і почав милуватися красивими яблуками, вкритими дощовими краплями.

Я зірвав одне і з'їв і одразу полинув думками у дитинство. У нас на подвір'ї росла така ж яблуня, яка зажди дозрівала першою, на початку - в середині липня (це дерево нащеплене батьком із тої яблуні) і ми дітлахами об'їдалися солодкими яблуками. Тут я звернув увагу скільки яблук нападало з яблуні на землю і вирішив піти позбирати. Щоб діти їли, а ще щоб посушити трохи яблук на узвар взимку.

Я взяв відро і почав збирати. Тут я помітив осу, але не звертав не неї уваги, бо оси ніколи не нападають, коли люди відбирають їхню здобич. Вони атакують в одному випадку - коли ти зруйнуєш їхнє гніздо. І мені просто феноменально щастить наступати на осині підземні гнізда. Раз я це зробив в лісі, коли ходив по гриби, мене тоді вжалило кілька ос. Торік подібна ситуація сталася, коли я косив сіно. Ну і ось знову. Бо коли ос стало літати кілька біля мене, я запідозрив щось недобре і вирішив, що пора тактично відступати. Але я не встиг і відчувши укус в ногу, я вже почав панічно втікати. Відбігши на кілька метрів я оглянув ногу і побачив на шкарпетці осу, а потім ще одну, яка заплуталася в складках шкарпетки. Я з неймовірною швидкістю почав стягувати з ноги шкарпетку і встиг до того, як мене б могла вжалити ще одна оса.

Я витріпав ос, але шкарпетку вже не натягував, а взув робочий мешт на босу ногу. Сьогодні, до речі, було прохолодно та сиро, бо інакше я б просто взув гумові тапочки. Я повернувся до яблуні і побачив цілий рій ос, що кружляли на однією точкою в землі, на фото - вдалині прямо за відром.

Тепер, коли я пишу допис, нога, де вжалила оса, сильно свербить і хочеться її почухати. І я іноді це роблю, хоча не варто)).