Мій куточок світу №13. Карпатcькі полонини

Привіт, друзі! Сьогодні я вирішив зробити паузу у своїх щоденникових дописах та написати пост до конкурсу @bazer "Мій куточок світу". Мені не щотижня вдається це зробити і не через те, що я не маю на це часу (часу у мене загалом не вистачає, але ж інші пости мені вдавалося якось написати), а з різних причин, переважно через те, що я мав що написати про те, що зі мною відбувалося впродовж дня, а допис про куточок відкладав коли не матиму. Але щодня щось знаходилося, а там "бац" і тиждень пройшов - і знову спочатку)).

То ж цього разу я вирішив постаратися не пропускати, хоч я маю що написати і про сьогоднішній день :). Про що написати? Минулого разу було про море, то ж повернемося до гір. Це було торік, коли ми з дружиною вирушили у триденну мандрівку в гори, вдвох без дітей. Вона була вагітна, то ж ми вирішили скористатися останньою можливістю провести цей відпочинок активно, наскільки це можливо. Я вже писав про те, що ми здійснили підйом на полонину високу в горах і можливо про те, як не вийшло поїхати на озеро в Буковель. А сьогодні поділюся фотографіями з невеличкої екскурсії на "приватну" полонину Залім. Чому "приватну"? Бо ці землі справді належать місцевим мешканцям, які об'єднали свої ділянки докупи, щоб мати можливість займатися "зеленим" туризмом.

За невелику суму можна було піднятися на полонину (це не дуже високо в горах, лиш трохи вище річкової долини) але краєвид звідти відкривався дуже гарний. Господарі підтримували у місцях, куди куди ходили відвідувачі, порядок - обкошували траву на стежках, зробили вказівники та таблички, впорядкували стежку до водоспаду (ми з дружиною туди не ходили), зробили ідеальне місце для Інстаграм-селфі(для тих, хто таким захоплюється) - велетенську гойдалку. А ще там є трьохсотлітня смерека.

Загалом локація на 100% "вау", але якщо у вас є вільний час, то можна відвідати - там справді дуже гарно. А, забув написати назву, це місце називається "Полонина Залім" 😉