Мій дуже маленький куточок світу

Цікаво, а наскільки має бути маленьким куточок світу у конкурсі від @bazer, щоб про нього можна було написати пост? Я от раніше п. исав про дім, а тепер от вирішив ще зменшити параметри об'єкту опису до розмірів альтанки 😄. А що? Це дуже особливе для мене місце, яке варте дещицю мого часу та окремого допису))

По перше її зробив сам. Ну, точніше спочатку це був просто стіл у саду щоб можна було посидіти влітку в тіні дерева і відпочити від роботи чи зібратися щось відсвяткувати. Бо раніше ми просто виносили стіл влітку надвір, коли було дуже спекотно, щоб десь у саду посидіти в тіні дерев. Але це дуже марудно, тому я вирішив зробити окремий столик.

Потім, через кілька років, коли сестра вийшла заміж і у мене з'явився швагро, вже з його допомогою я зробив довкола нього альтанку. Для цього використали все ще буор під рукою, а оскільки швагро працював водієм на пивоварні, то були у нас дерев'яні піддони, а в якості даху ми натягнули тент від пивної палатки)).

Колись ми проводили там дуже багато часу, особливо влітку. Щодня там обідали, бо в маленькій батьківській хаті усім помістися було дуже важко. Коли приходили друзі, ми пили там пиво і грали у різні забавки, також святкували дні народження та інші святкові події. А ще, коли наставав грибний сезон, величезний стіл в альтанці чудово підходив для того, щоб розкласти там гриби. Ну, розкладав я переважно білі, але того разу, коли були зроблені ці фото, я ще й вирішив заморочитися і викласти лисички. Я не знаю чому, але виглядало це доволі ефектно. 😊

Потім, коли ми нарешті переїхали у свій будинок, але це не через це, а через те, що почалася війна і мене не було вдома дуже довго, ми перестали збиратися на альтанці великою компанією. А оце нещодавно в мами був день народження і ми пили там каву з тортиком, то альтанка вже "здала", стіл перехилився, тентовий дах вкритий мохом (хоча це навіть прикольно), не найновіше дерево, з якого вона зроблена стало ще старішим, то ж видно, що час її не пожалів. Як і усіх нас зрештою...

---

P. S. Фото, можливо десь і є (а може і нема, просто вирішив зробити такий невеличкий дісклеймер провсяк випадок) на одній із численних платформ, де я публікував колись свої дописи (а таких вже можна чимало прорахувати, хоча стіміт звісно топчик 😉, бо більшість з них довго не прожили), текст точно свіженький і щойно народжений в глибинах мого мозку)).