Конкурс "Вільного письма"
Так. у мене справді небагато часу і не тому, що я поставив таймер не п'ятнадцять хвилин. Ні, сьогодні я беру участь у конкурсі "вільного письма" від @cranium без жодних таймерів (я сподіваюся, що він не забанить мене за це 😄) через те, що у мене низький заряд ноутбука і відсутня електроенергія, навряд чи мені вистачить більше, ніж на пів години. А якщо вистачить якимось чудом, то я все ж буду у пів ока поглядати на годинник, бо я запам'ятав час, коли почав писати - 23:55.
Чому немає світла? Схоже на те, що якась аварія на високовольтній лінії. Щось таке писали в групі сусіднього села. Спочатку світло мигало, постійно зникало по всій вулиці і вимикалося навіть вуличне освітлення, яке має незалежне живлення. А це вже ознака серйозних проблем, то ж я зрозумумів, що мабуть скоро взагалі пропаде світло і поставив на зарядку ноутбук, щоб ми з сім'єю подивилися кілька серій "Юного Шелдона", дружина підібрала чудовий легкий серіал, який цікаво дивитися всім нам, нам навіть чотирирічному Маркіяну.
Взагалі якось неприродньо легко зараз переходити від трагічних новин до опису сімейних буднів і навпаки. Але ми вже звикли, як би це не звучало дико, до цієї війни і не можемо постійно бути в напрузі. Але концетруємося на ймовірній небезпеці дуже швидко. Он увечері, перед тим як вимкнули світло, почули якийсь гул, наче щось летить. У нас у двох підсвідомо майнула думка "Шахед летить", але глянув у телефон - нема тривоги. Мабуть просто вертоліт летів, можливо медичний. Над нами часто пролітає вертоліт, що везе важких пацієнтів у лікарню швидкої допомоги.
А мене сьогодні не відпускає думка про сім'ю у Харкові, що згоріла живцем - чоловік, дружина і троє дітей. Просто жах і лють, кляті виродки! От коли гинуть діти, це просто мозок вивертає, рве душу на шматки. Ще й так жахлива смерть у вогні. А та сволота не заспокоїться, хоча більшості бидлостада на нас байдуже, лиш би їх не чіпали, окремі одиниці вимагають фізичного знищення усіх українців. І це не якісь там неонацисти чи як як вони там себе називають, казакі-разбойнікі чи вітязі, а звичайна жіночка з вулиці. Побачив вчора випадково якесь старе інтерв'ю ще з весни 2022 року. Це навпаки треба всі їхні болота висушити в полум'ї і каструвати усіх вцілілих, щоб не розмножувалися. Вони просто отримують страшенне задоволення і дику звірину радість від смертей українських дітей. Так, це Орвелівський "1984", де брехню видають за правду настільки цинічно, що цьому вірять не тільки власні громадяни, а деякі фріки і не тільки фріки, на Заході. А дехто з них дуже впливовий і має багато грошей, наприклад Ілон Маск. Я просто в шоці, наскільки він ватний, аж дивно, що він забезпечив нас старлінками на початку війни. А тепер кажуть, що старлінки і в росіян з'явилися і ніхто їх не блокує на території Росії...
Світ зійшов з розуму вже давно, та й чи мав він той розум. Замість того, щоб розвивати науку і рятувати від голоду мільйони людей, людство вирішує цю проблему простіше - просто вбиває ті самі мільйони. То ж виникає резонне питання - чи достойні ми власної планети? Мабуть людство з давніх-давен відчувало щось подібне, бо ж існує стільки легенд про кінець світу - Апокаліпсис, Рагнарок чи якийсь інший кінець світу, вибачайте, більше не знаю назв для кінця існування форми життя, яка називає себе вищою.
Ага, час добігає до кінця. То ж лише напишу кілька слів про фото. Це моє власне фото. І це фото мого щоденника, який я вів від руки на самому початку свого подружнього життя. Вже тоді у мене почалися проблеми з пам'яттю і дружина порадила мені записувати все у щоденник, чим я і скористався)). Що ж, це було непоганою підготовкою до блогінгу на Стіміті)). А фото я знайшов в глибинах своїх фото у хмарі, який я туди залив мільйон сто тисяч, поки не з'явилися обмеження 🙂.
P. S. Я вклався рівно у пів години, а ноутбук ще не розрядився, хоча вже і перейшов в енергоощадний режим 😉.
Здрастуйте, Тарасе. З інтересом прочитала ваш вільний лист, переживала разом з вами, читала і кивала головою на знак згоди ... Мабуть, не зуміємо ми вберегти свою планету ... Занадто багато розплодилося на ній агресії та свавілля, а за християнськими канонами - це найбільші гріхи - гординя, агресія та свавілля. А найбільша чеснота - смиренність... Вміння зупинити себе вчасно, покаятися, щоб творити добро... Це і є духовний орієнтир. Спасибі вам. ✋ 🌹
Дивовижний пост. Від таких постів хочеться проводити конкурси вільного письма ще і ще і ще....
Додав пост до звіту, то ж можете впевнено чекати символічний приз у вигляді 3 STEEM.
Думаю, основне - задоволення від творіння цього тексту , ви вже отримаи )
Дякую! Так, задоволення від написання отримав, так. І навіть три стіми тут не були метою, а щось більше. Мабуть така писанина має таки якийсь терапевтичний ефект (якщо я правильно вжив цей термін).
Спробую пояснити своє уявлення стосовно того як ця "писанина" працює.
За східною філософією існують кілька різновидів медитацій. Так от в цій писанині поєднуються кілька "медитація на згадування", "медитація на питання" та "медитація на самоспостереження".
Медитація, сама по собі це своєрідна "гармонізація" потоку думок, який часто протікає в хаотичному руслі.
Так от, трансформація від хаотичного потоку до синхроного (не різнопланового, розірваного, і тд.) приносить відчуття "полегшення".
Не можу без лапок"", адже все написано дуже сильно спрощено...
Можливо)) Ніколи не заглиблювався у всі ці східні практики чи оці самокопання. Це звичайно річ потрібна, але не люблю цього аж надто. Краще якийсь допис написати, ще й користь якась з того буде 😄
🤣🤣🤣
Таки так. У Вашому практичному підході є своя перевага. "Самокопання", як ви кажите досить неприємна річ, тому якщо вдається жити без нього - насолоджуйтесь (❁´◡`❁)😏
Так я б не сказав, що я не займаюся самокопанням, скоріше навпаки, я б навіть сказав, що я занадто переймаюся всім, що я зробив, роблю чи маю зробити))) Я просто роблю це по простому - я б назвав це самопогризанням 😂
🤣🤣🤣
Читаю, Тарасе, твій допис на конкурс, а на душі знову мерзенно через нелюдей-рашистів, які вбивають, руйнують все навколо, не маючи жалю, і не боячись божого гніву! Невже нам це ще довго терпіти?!
Не знаю(( Найлегше пообіцяти щось таке, у що люди хочуть вірити, що все буде добре. Але терпимо ми вже багато століть, може вже досить?