Конкурс "Вид з мого вікна". Яблуня перед терасою

Привіт, друзі! Насправді я доволі довго підбирав фотографії для цього допису, адже чимало світлин я довго роздивлявся і заново переживав приємні (і не дуже) спогади, пов'язані із ними. Тому хочу подякувати @strecoza за це, а також з те, що підхопила ініціативу і на своїх тендітних жіночих плечах вирішила компенсувати відсутність конкурсів у нашій спільноті від чоловіків, які раніше цим займалися, тобто від мене, @cranium і @bazer. 😊 Вона запустила, точніше відновила два чудових конкурси, в одному з яких - Конкурс "Вид з мого вікна" № 40. Contest "View from my window" #40 - я вирішив сьогодні взяти участь.

Взагалі то @strecoza якимось підібрала конкурси про те, чим я і так раніше ділився. Наприклад значна частина сьогоднішніх фотографій вже була опублікована тут, у Steemit, вибачайте, що я такий лінивий і не буду вишукувати кожен допис, де це траплялося.))

Тепер перейдемо до вікон. Як я вже писав. у нашому будинку їх багато - 23 (занадто багато, казала моя теща, коли ми замовляли вікна на етапі будівництва, бо нам не вистачало грошей на той момент (до речі, цікавий факт, на вікна пішла вся наявна на той момент у мене Steem Power, яку якраз вивів, бо передбачав, що грошей мені не вистачить. Так це сумно, але з іншого боку, зізнаюся, без Steemit у мене взагалі б не було цього будинку і я навіть не уявляю де ми б усі жили з моєю сім'єю 🙁. Тому наша платформа дуже важлива для мене, і зараз я сподіваюся, що мені не доведеться більше виводити SP, але час покаже, в країні війна, економічна ситуація дивом тримається на прийнятному рівні, але чи довго так буде?). У мене одразу виникло три основні локації, які могли б забезпечити мене достатньою кількістю фотографій для конкурсу - вид з великого вікна з дверима на терасу, вікна з кухні чи з вікон на другому поверсі, де буде наша спальня, але поки що це мій "робочий кабінет". Зрештою я обрав перший варіант, бо там найбільше фото, які можуть розповісти найбільш повну історію, пов'язану з нашим будинком.

Отже, перше фото (воно вище), зроблене 12 березня 2023 року. Тоді я перебував вдома на реабілітації після операції і це було через два дні після мого дня народження.

З наступним фото ми перескакуємо на три місяці вперед. Я вже був звільнився за сімейними обставинами, а ці ковбаски смажили ми на грилі на честь чудових людей, які допомагали дружині боротися з сумними думками, коли мене не було вдома. Вона евакуювалися з Миколаєва у перші дні війни і прожили біля Львова більше року і повернулися назад, коли ситуація стабілізувалася. Хоча вони могли і швидше, але Алла просто закохалася у Львів і ніяк не хотіла повертатися, про те її чоловік сумував за дніпровськими плавнями і своєю рибалкою. Але найвагомішим аргументом була його робота, бо інакше дружина ще довго б відтягувала повернення)).

Перестрибуємо два місяці, тут вже все зелене та соковите, але погляд одразу ж притягує веселка над нашим незмінним орієнтиром - яблунею.

Ще пів місяця вперед, тут вперше в кадрі з'являється маленький надувний басейн, в який ми набирали воду, щоб діти могли собі купатися у спеку:

Кінець жовтня. Осінь затримується, трава все ще соковита та зелена, але з яблуні обсипалося вже чимало листя. До народження Максима десять днів (але ми ще зовсім не готувалися до пологів, бо ж вони розпочалися на місяць швидше, ніж мало б бути за природного плину вагітності).

25 листопада. Дружину з Максимом п'ять днів тому виписали з лікарні:

Схоже фото, але тут вже початок лютого 2024 року:

Фото через тиждень...

... і наступного дня. Який контраст, правда? (через два дні день народження дружини).

А це 4 березня, практично через після першого фото. Тут зафіксоване дуже незвичайне природнє явище - веселка ранньою весною:

Підходить до кінця друга декада березня. Знову випав сніг:

Через три дні снігом і не пахне, зате надворі прекрасний туман (чомусь люблю цю погоду, мабуть тому, що не маю власного авто 😄) і морозець:

Величезний стрибок у часі, знову літа, спека, діти плюскаються в басейні, Максим вже пробує повзати:

Ще одна веселка (це все ще липень):

Ну і найбільш пізнє фото на даний момент. Виорюють картоплю.

Мабуть цього року ще буде кілька фотографій цієї яблуні приблизно в тому самому вигляді, як є. А наступного року (взимку чи вже навесні), доведеться кардинально обрізати гілки. Бо цього року було дуже багато яблук і майже всі основні гілки просто наполовину обламалися. І якби я не обтрусив половину яблук, то обламалися б повністю.