Жара плавить мізки

Сьогодні була така шалена жара, що мізки буквально плавилися. На диво, минулої ночі я нарешті нормально поспала, навіть не прокидалася толком, хоча засинала важко і навіть не пам'ятаю самого моменту, коли провалилася в сон. Вранці, як зазвичай, налила собі чай і пішла на балкон, але довго там не висиділа. Навіть із самого ранку пекло так, що дихати було просто нічим. Протягом дня моїм єдиним порятунком став душ, бігала туди постійно, бо інакше цю задуху не перенести. Бували хвилини, коли хмари закривали сонце, і здавалося, що ось-ось настане полегшення. Але де там. На термометрі +36, і навіть без прямого сонця на вулиці стоїть справжня парна.

У розпал цієї млявості трапилася дуже цікава історія. Мені на Фейсбук раптом написав колишній співробітник, з яким ми разом працювали ще років сім тому. Написав, що шукає мій номер телефону. Я повідомлення побачила, але відповідати не поспішала. Подумала, якщо людині дійсно треба, то знайде через знайомих. І що ви думаєте? Буквально за пів години він таки роздобув мій номер і дзвонить.)) Виявляється, його терміново зацікавив мій рецепт кабачків у соусі сацебелі. Каже, що зараз на роботі, часу шукати та вичитувати немає, тому попросив скинути простий покроковий рецепт у Вайбер, бо збирається готувати сам. Я без зайвих слів усе йому відправила. Потім помітила, що він зайшов на мою сторінку, а не кулінарного блогу, походив там і навіть наставив лайків, щоправда, чомусь не на сам рецепт кабачків. Але то таке. Головне — люди пам'ятають, знають про мою сторінку, і це мене так сильно надихнуло!!)) З'явився стимул продовжувати, розвивати свій кулінарний куточок далі, хоча в таку спеку готувати щось складне взагалі не хочеться. Щоб трохи розкрутитися, я потім сама ходила по інших сторінках, ставила лайки та коментарі, щоб частіше показуватися людям на очі й кликати їх до себе в гості.

Другу половину дня я провела за дуже захопливим заняттям. Спитала у Тараса, чим він займається, і він показав мені одну класну цифрову штуку. Я так сильно цим загорілася, що просиділа за роботою кілька годин і неймовірно втомилася, але в мене все вийшло. Дуже хочеться навчитися робити такі ж красиві та яскраві картинки, як у нього, але поки що виходить лише приблизно. Мої творчі ідеї штучний інтелект не завжди розуміє з першого разу, а під вечір взагалі почав видавати помилку, що ліміти вичерпано. Але нічого, за допомогою цих технологій зараз дійсно можна творити дива, тож я буду пробувати ще й намагатимуся зробити оформлення кращим. Як дотисну результат обов'язково покажу.

А вже перед самим заходом сонця я нарешті виманила себе на вулицю. Треба було просто винести сміття та набрати свіжої води. Після цього я присіла на лавочку біля будинку і так засиділася майже до о пів на десяту вечора. Навколо — повний штиль, жоден листочок на деревах не ворухнеться, але вечірнє повітря все одно принесло таку довгоочікувану прохолоду, що йти до хати не хотілося. Повз проходив наш голова кооперативу, і ми розговорилися. Я запитала, чи є якісь плани щодо благоустрою, і зауважила, що на нашій клумбі не завадило б посіяти свіжу зелену траву. На що він лише зітхнув і відповів, що зараз у цьому немає жодного сенсу. За газоном треба постійно доглядати й рясно поливати в таку суху погоду, а займатися цим просто нікому. Всіх чоловіків навколо забирають, і навіть того хлопця, який завжди так гарно косив траву біля нашого будинку, днями мобілізували прямо з робочого місця. Ось такі справи.

День минув, на порозі нова ніч, і хочеться лише одного — щоб вона була тихою, спокійною та принесла нам усім відпочинок.

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/

Відео мого сина на YouTube.

_{Posted using SteemX}