THE DIARY GAME: 28 травня 2023 р.

strecoza (75)modModerator | 🇺🇦 Delegate[10000]in Ukraine on Steem • last year (edited)

Привіт усім!
І де то я пропадала?

Та не де. В мене цілий тиждень був насичений до останнього дня, тай ще буде наступний тиждень такий самий.

По-перше, це саме важливе і саме найкрутіше – шкільні клопотання. Тобто мого малого треба було підготувати на нагородження. Його вже нагородили, це сталося 25 травня, але до цього дня мені прийшлось бігати по крамницям і вишукувати, що ж на нього одіти, аби він виглядав урочисто. Але в наших магазинах зовсім пусто.

Я перешукала вишиванки і ніде не знайшла. Малий в мене виріз і погладшав, тож дитячі розміри можна було і не дивитися. Я вже почала шукати дорослі розміри і ніде не могла найти чисто білу футболку. Про вишиванку вже і мови не іде, самі продавці кажуть, що треба замовляти в інтернет. Я обдивилася інтернет і зрозуміла, що я не вгадаю з розміром. Тож в ближньому магазині почали міряти розмір – S. Як виявилось, він не підходить геть, або погані моделі і на малому виглядають геть ніяк.

Тож почала дивитися на розмір – М. Ці футболки виявились занадто здорові. Про сорочки мова не іде, бо їх теж нема, як і вишиванок. Я вже малого відпустила і почала пошук сама. Купила йому синю футболку. Вона хоч не біла, але ну хоть щось. Часу було мало. І пішла на пошуки далі.

В одному магазині моя давня знайома запропонувала мені шведку. Вони закупили спеціально для останніх дзвоників, для випускників. І що видумаєте, одна із шведок мені сподобалась. Тож я пригнала малого до магазину, поміряли і шведка підійшла. Тільки мала такий вигляд як распашонка, тобто довга. Я все ж таки її взяла.

Тепер черга за ательє. Передзвонила у два ательє, одна швачка як раз працює. Віднесли з малим, поміряли і залишили. Ще й умовили, щоб швидко зробили, тому що свято вже через день. А тут ще вчителька сказала, що буде останній дзвоник, от тільки коли не напишу, щоб орків не бентежити, а то ще свято дітям споганять… Тож як раз ми вчасно почали готуватися.

Діло за штанями. В нього нема штанів, по крамницям пусто, але спортивки у нього виглядають як справжні штани. Зовсім не видно, що то спортивки. Тож порішала, що буде в них. І так гарно вийшло! Туфлі ще нормальні з минулого року.
Оділа!

Ще питання, в чому піду я? Це рішалося вже перед виходом. Я зовсім про себе забула)). Але я не забула причепуритися і причепурити малого. За день до дня нагородження, я малого сама підстригла, а себе покрасила. Тож всі були готові.

І ось воно нагородження! Це було ввечері. З нашого класу було двоє дітей на нагородження і ще троє дітей «група підтримки».

Нас покликали у школу в актовий зал. Свято було чудове. Тривоги в цей час не було і це тішило, бо так не хотілося переривати свято і іти в підвал… Деякі вчителя рюмсали, що побачили дітей в живу, а не на екрані монітора. Директорка сказала, що як вона почула голоси дітлахів і метушню, то вирішила що ніколи не буде робити зауваження до того що вони бігають на перервах, або голосно кричать, аби тільки вони бігали по школі, бо школа без дітей не школа, а порожне місто…

Як класно було чути в залі, як один голос, урочисте "Героям слава!" Це приголомшливо!!!

Свято було чудове. Я сама рюмсала, а малий казав - мама не плач, все гаразд. Всі були дуже задоволені і захоплені. Ми тільки що і робили що ляскали в долоні.))

А ще наш клас отримав нагороду, кубок супер-клас.