Ловлю себе на тому, що постійно живу в очікуванні повітряної тривоги. І заспокоююся лише коли починає вити. Якісь вибрики психіки.

оце в мене таке, і нічого не можу подіяти...

Сьогодні думала, як ми будемо жити, коли все скінчиться.

як що залишимся живі, будемо виживати в інших умовах, тобто існувати.

Після окупації я боюся тиші.

а я боюся темряви...

А ще я хочу поділитися несподіваною розмовою з ШІ.

я сьогодні свого теж допекла, типу чого ти мені пишеш російською: "с чего начнем?"

взагалі він мені завди відповідає українською, інтерфейс український а вітання оце таке. ТОж перелазили всі налаштування , переустанавлювала, і нічого не виходило. Він вже почав вибачатися)) потім знайшла в гугглі що там є лишня вибрана мова. Удалила "нафік з пляжу", і запрацювало)). Тепер тільки так:

допекла😂