Моє хобі

Доброго дня.

Ця тема – це моя тема. В мене теж є улюблене хобі. Я люблю в’язати.

Це сталося тобі коли в мене в житті були дуже великі зміни. Мені в очі попався журнал «Бурда» по в’язання гачком. То ж треба якось себе зайняти в вільний час, і я почала пробувати в’язати петлі і різні візерунки.

В мене мама гарно в’язала гачком, то ж це від неї. А потім ми разом почали в’язати серветки, багато серветок. Потім купували інші журнали, а потім з’явився Інтернет. Я почала в’язати собі светри, кофточки, баксуси, сумки, палантини.

В’язу я повільно, не можу швидко, хоча мені і хочеться швидше. Але в цьому є плюс. Речі виходять гарні. Як що я пропустила петлю, або не так її зробила в самому першому ряду, я розпускаю до помилки. А це буває багаааато розпуску)). Але помилку треба виправити, тому що далі її дачу, або щось не виходить і я її шукаю.

Ще в мене лежить підготовлений матеріал для нової серветки, але за останніми подіями, я ніяк не почну з ним працювати. Тобто я купувала схему і нитки для цієї серветки. Схема дуже цікава і складна, як що в мене не буде виходити, мені треба буде звертатися до авторки цієї серветки за допомогою. Але це в майбутньому.

Ще я люблю в’язати прості справжні шкарпетки, на п’яти спицях. Начебто складно, а для мене це задоволення. За цей сезон я зв’язала вісім пар шкарпеток. Не можу їх сфотографувати разом, тому що їх зразу забирають і носять)).

Ще в цей сезон я зв’язала синові светр жовто-блакитного кольору. Він любить ним хизуватися. Зручний, простий і дуже теплий светр.

Зараз я своє хобі почала перетворювати на гроші. Тобто я почала в’язати іграшки на продаж, а конкретно патріотичні котики. Кожного разу вони в мене виходять різні. Не розумію чому. Може для кого вони і однакові, а мені всі різні. То схему змінила, то очки прислали не тих розмірів, які заказувала. А ще кожного разу мордочка кота зовсім відрізняється від попереднього)). Мені здається, що іноді виходить кіт, а іноді кішка)). На перший погляд вони всі однакові, але для мене вони різні. В мене купували всього сім котиків. Я не роблю рекламу поки що, тому що не встигаю їх в’язати. Особливо зараз, коли вимикають світло і мій син не сидить за комп’ютером. Ми граємо ігри, або малюємо…

В мене є фото від усіх людей і дітей, до кого потрапили котики. Але деякі не можу показати, на фото дуже малі діти. Мені так подобається дивитися, як вони радіють цім іграшкам, такі задоволені обличчі!

Схему для цих котиків я шукала по всьому Інтернету, але не знайшла. Я дивилася на інші іграшки і рахувала петлі на фото. Таким чином у мене вийшов єдиний алгоритм, який я досі змінюю. Все залежить від товщини ниток, кольору і мого настрою.

Ось таке чудове в мене хобі)).