The Diary Game : Запасіться попкорном🍿
Всім привіт!!!
Сьогодні у мене цікавий день був. Цікавий наскільки то було можливо. І навіть якщо все пішло на перекір тому як планувалося, все одно прикольно. Вже вечір, відпочиваю та вирішила написати допис, поділитися враженнями.
Отже, поїхали. Вчора не встигла прийти я з роботи, як завітала до мене подруга. Вона у мене активна жінка, не сидиться їй вдома. Іноді я так хочу побути одна, а тут подруга дзвонить і каже: Я їду! І їй по цимбалам, чи ти її чекаєш, чи ти вдома взагалі. Вона під'їде туди де тебе шлях трапив, забере, підвезе, так що можна і не паритись, що я десь не вдома і ми не зустрінемося. І такі одразу емоції, типу я ж хотіла побути на самоті, а тут Алінка приїхала, вже й весело, вже й рада бачити, вже й думаю собі, тю, а чого це я так раптом хотіла на самоті, весело ж час провели. Не знаю що за мною, я завжди так і майже з усіма друзями, поки розгойдаю себе, вони скоріше відреагують, і це добре, життя продовжується. Бо я у своїх думках завжди щось там колупаюся, ледачкую зайвий раз з кимось з подруг зустрітися.
Так от, вчора приїхала Алінка моя, потеревенькали, домовилися що поїдемо в суботу на пляж. Я чесно кажучи і не хотіла на той пляж, але погодилася, бо знаю ж себе... Як завжди відмовлю і буду думати, а раптом подруга образиться. Настала субота, тобто сьогодні, я прокинулася, пішла до ванної збиратися і тут дзвонить Алінка моя, все, ніхто нікуди не їде, бо машина зламалася. Я розчарувалася. Але не тому що на пляж не потрапимо, а тому, що Алінка тепер буде зі своєю машиною вирішувати питання. То ж все гроші, час, та і знаючи Алінку, вона навіть по хліб пішки не ходить.
Ну, раз день тільки розпочався, треба ж чимось займатися. Подзвонила я Даші. Думаю, а спитаю, як у неї справи. Поговорили, домовилися зустрітися як спека пройде, годин у 18. Даша розказала, що фарбувала сьогодні вдома, та я оце думаю, а що ж я лежу як тюлень, мені теж треба фарбувати. На кухні батарею. Ремонт там вже майже скінчився, а батарея так і не пофарбована. Відклала цю роботу на вечір, щоб пофарбувати і зачинити кухню. Бо Арчик потім як наробить шкоди. Кіт вміє наслідити, я те знаю, лізе, йому все цікаво. Добре що фарба без запаху, а то в таку спеку можна і вчадіти.
Коротше зустрілися ми з Дашею, посиділи трохи в кав'ярні, випили по аперолю. Потім поперли в атб, в Аврору. Трохи купили те що треба, знову посиділи потеревенькали, та і розійшлися по домівках. А ще що, зранку, коли ми з Дашею говорили по телефону, зайшла мова за те, хто що любить. Виявляється її малий дуже любить попкорн. Я згадала, що колись у дитинстві моя мала теж його обожнювала, особливо зі смаком карамелі. То я частенько купувала їй попкорн для приготування у мікрохвильовці. Мала завжди прислухалася до того як той попкорн бахкає, а потім дивилася мультики і ласувала карамельною повітряною кукурудзою.
Оце Даша мене і заразила сьогодні тим попкорном😅, купила аж дві пачки, як і раніше з карамеллю. Прийшла додому, одразу закинула його в мікрохвильову піч, аромаааат, солоденько, як колись в дитинстві. Моя пра бабуся теж готувала мені попкорн, на українській печі, в казанку, додавала туди ще цукрову пудру, мммм, аж той час перед очима, де я маленька і пра бабуся поряд.
Потім ми пофарбували батарею на кухні, Арчик сидів поряд та контролював весь процес, добре що лапи не забруднив. І тут вимкнули світло! Опа, оце я вчасно! Ну що ж, серіали на планшеті є, павербанк повний, попкорн до серіалу є, буде чим зайнятися.
А батарея нехай висихає. І Арчик під дверима кухні сторожить😅, ніколи ж кухню не зачиняю, а тут на тобі, акція...
До речі, світло з'явилося.
________💛💙________
Все буде Україна!
Надо було у лапи Арчі дати пензлика хай би також фарбував. Класно посиділи, а я так і не встигла зробити смаколик малому світло вимкнули. То буду завтра робити
Та з самого ранку, ото йому буде цікаво