The Diary Game : Татуювальник з Освенцима

Всім привіт!!!

День пройшов пречудово. З самого рання прокинулась, чую за вікном дощ, в кімнату зайшла прохолода і ранок став бадьорим, вже від того що не спекотно. Навіть не хотілось пити кави, а дуже-дуже швидко хотілось вийти на вулицю та вдихнути повні легені повітря. У спеку дихається навіть важко, п'єш воду щоб охолонути, а дихання все одно збивається. Цього ранку було все зовсім по-іншому.

Прийшла на роботу відкрила всюди де можна двері, вікна, щоб протягом наповнилося приміщення. Та й потихеньку почали сходитись наші дівчата на роботу, а сторож тим часом пішов додому, бо я його змінила. Дощик дрібненький продовжував йти, на вулиці особливо нічого робити не будеш, тому ми просто сиділи у холі та розмовляли про все, та ні про що. Коли розвіднілось трохи попрацювали та й вже час йти додому.

А вдома мене чекало свято, було світло та була вода. Я нарешті обсмажила картоплю про яку мріяла майже тиждень, та все ніяк не могла себе заставити це зробити.

Гукала свого котика Арчі, щоб погодувати, а його нема! Де поділась моя дитина? Ау, Арчі!!! А він заліз у самий куточок та лежав собі під стільцями. Майстер по схованкам!

Після обіду я все ще користуючись нагодою що є електроенергія, закинула у мікрохвильову піч пакетик з попкорном та швиденько скачала серіал на планшет. Арчі теж поласував свіженьким м'ясом та розташувався на підвіконні.

---

---

Знову пішов дрібний дощ, знову свіже повітря увірвалося у кімнату, тож день якийсь чарівний. Отже, на всякий випадок я приготувала маленький вентилятор, павербанк і вирішила, що сьогодні у мене буде вечір кіно. Намагаюся якось розбавити свої сумні думки, але не особливо вдається, проте намагаюся. Навіть серіал для перегляду обрала тематичний - Татуювальник з Освенцима. Бо всі думки мої про те і надії теж про те. Нехай полон, аби життя... А так не знаю навіть чи живий, де, що, як? Всім гарного вечора.

________💛💙________

Все буде Україна!

---