The Diary Game : Про двох моїх котусиків

Всім привіт. Раніше я любила ранки, особливо коли ідеш з роботи додому, сонечко вже зійшло, а місто ще дрімає. І ось ось місто прокинеться, почне оживати. Краєвиди рідні, тихі, гарні. На самоті зранку теж було побути якийсь час у кайф, а зараз...

Інколи з роботи іду, і перед тим як зайти до мами, купую каву. Сідаю саме тут на лавці і мене рве. Рве безбожно. Ранок, майже всі ще сплять, а я сиджу на лавці і плачу. Як мені тяжко не знати те про що завжди думаю, кожну хвилину, секунду. Вчора був саме такий ранок. Як я не стримувалася, а біль душить і сльози неприпинно течуть по щокам. Якщо раніше чекала ночі, щоб заснути та обійняти свого котусика хоча б у ві сні, то зараз і сну немає. Нічого немає, ні сну, ні снів, ні мрій, ні життя, суцільна самотність і нав'язливі думки про те що треба час. Час шукати, чекати.

Каву випила, пів пачки сигарет з'їла і сама не зрозуміла як встигла їх стільки з'їсти. Потроху почали ходити люди, тож я дістала з сумки вологі серветки, витерла свої шмарклі і ... А що і? Рве і хочеться на весь світ кричати від болю. Але, вже трохи навчилася кричати мовчки і ревіти без сліз, десь там, де багато людей, де не треба показувати що тобі боляче. Бо кому воно потрібно. Морда запухла як ото бджоли покусали, ніби не алкашка, а люди дивляться, вдивляються. То я одягаю сонячні окуляри, нехай не заглядають в очі.

Взяла себе в кулак і почовпла до магазину Аврора. Весь тік ток гудить за той магазин, і якщо там з'являються новинки, то про це горлають всі на кого я у тому тік точці підписана. Зазвичай не сиджу зараз майже ні де, тільки у пошукових чатах. Але треба розвіюватися, то полізла в тік ток, подивилася про новинки з Аврори і пішла ж у той магазин. Не тому, щоб купити якихось новинок чи ще щось. Я ж не одна, у нас с мамою є котусик Томі. От і купила для нього смаколиків. Кіт наш такий потішний, як тільки я іду до мами, обов'язково несу для нього усілякі смаколики. Цього разу купувала Фелікса, куди ж без цього, він тільки той корм і жере, та купила якісь вітамінни, палички. Там такі палички зі смаками сьомги чи чого, що їх не вгризеш, дуже тверді, але то корисно для зубів, одна паличка то як зубна щітка. Взяла трійку тих "зубних щіток". Ще додатково вітаміни, воняють але ж коту подобаються. І ще якась фігня, щоб природнім шляхом чістився шлунок від хутра. У нашого красеня така густа шуба, линяє дуже, бо зараз весна. А потім як налижеться тої вовни на ригулі тягне.

А у мами як завжди, усадила за стіл, примусила їсти, все про свою дачу розповідає. Воно мені не цікаве, але ж мама тим живе, то слухала вже якось на пів вуха про ті дачні пригоди. Томік одразу поліз у сумку, носом почув, що я ж не с порожніми руками прийшла. То тягав ту паличку по всій хаті, гарчить, а все одно гризе.

________🇺🇦________

Все буде Україна!