The Diary Game : Інтелегентне Фе

Всім привіт. Відганяючи сумні думки, намагаюся дуркувати. У самій жопі світу намагаюся знайти хочаб щось позитивне. Мама каже що я з дитинства занадто "інтелігентна"😁. Інтелігентна у тому плані, що привчили щоб своя ложка, своя чашка, своє все. Хочеш пити, здихай, але не пий після когось, наприклад, з бутилки. Цьому всьому є роз'яснення, у моєї бабці був туберкульоз, і коли мене возили до неї в гості, в дитинстві, завжди брали з собою мою чашку, мою ложку, полотенце і все таке. Ну щоб я не захворіла теж.

Зараз воно так напевно і є, виросла "інтелігенція" ну дуже прискіплива до всього. Наприклад, прийшла я сьогодні на роботу. До речі, в перший день, пам'ятаєте, писала раніше (каторга розпочалася). Так от, дівчата розпитують як мене звати, скільки років, де я раніше працювала, чи заміжня я, чи є діти. Ну відповідай та і все, так ні, мене коробить від всіх цих питань. Якщо захочу сама розповім, чого оце розпитувати? Потім чашка, ложка, своє полотенце... Кажуть, та у столовій би брала, чому своє носити... Ні, це ж не кав'ярня що там одноразовий посуд. Дивляться як на ідіотку. Люди бувають різні, тому це норма.

Але я дуже-дуже стримувала себе, шкірила всім зуби, щоб нікого не образити. Дівчатка непогані, і привітні, ми трохи більш познайомилися, але так напористо питали, давали поради. Можливо у них так прийнято, хто більше задає питань той і виграє. Ну та то тільки перше враження, думаю ми познайомимося і все буде гуд.

Так от, в перший свій робочий день я ж відпросилася з роботи. Написала заяву та поїхала до стоматолога. Трохи не встигли зробити повний комплект зубів, сьогодні був етап по закінченню. Я заздалегідь казала на роботі, що мені дуже буде потрібно, вибачайте вже, бо як є, треба завершити роботу над посмішкою. І поїхала ж я в ту стоматологію, зайшла в автобус. Ооо, тут моє "інтелегентне" фе знову почало вибухати. Але я мовчки сиділа і тицяла телефон.

Хтось відкрив вікно в автобусі, бо зараз жарко, та і якийсь лось у таку жару стоїть ледве ликом в'яже, п'яне, вонючка. Хтось стоїть поряд і трясе надімною своїми пахвами, а воно так воняє гнилою цибулею. Блядь, і коронавірус відмінили, маски немає. Добре що пахвами, а не піхвами трясуть, подумала я, і мовчу, бо всі ми люди. Тицяю телефон і нюхаю свою футболку, особливо де надухарила туалетною водою. А ще невдало так сіла, в око надуло, болить начебто внутрішній ячмінь. Сама винна, треба було від вікон та люків подалі сісти.

Ооой, ледве не здохла у тому автобусі, ото ж чому і не подобається їздити. Тут мама дзвонить, питає що я, як... Коротше передзвонила мамі, розказала про своє фе, і вона почала сміятися. Ти, каже теж не завжди пахнеш квіточками, так що не ний, інтелігенція моя. Ну я від мами підтримки і не чекала, головне що вислухала. Ахах, ну то ж мама, вона без зла, так як і я оце, вмикаю десь там всередині себе режим буркотун... Сама собі міркую, злюсь, проговорюю всі свої фе.

Коротше, приїхала я зі стоматології на роботу, нікого немає. Не поняла, а де всі? Пішла до начальства і мене послали. Не на гору Кху Ям, а додому. Нас відпустили раніше поки дітей у школі немає. Та, ваще лафа!!! Я пішла одразу до мами у гості. Котусик від дари помирав, ми намочили йому подушечки на лапках. Я десь читала, що котики дуже відчувають жару та холод саме подушечками лап. Якщо їм жарко, то треба мочити лапи. Такий собі індикатор температурного режиму. Допомогло мабуть, бо він аж занадто розслабився 😁

Потеревенили, чаю напилися, обмінялися думками, планами. Ну зараз я вже вдома. Хотіла трохи повишивати картину, та щось немає натхнення.

________💛💙________

Все буде Україна!