The Diary Game : І в дорогу далеку...

Привіт усім.

Сьогодні був пекельний день. Пекельний у тому плані, що я весь день приводила все до ладу. Прання, прибирання, пакування валізи, посиденьки з подругою в кав'ярні так, на пів годинки бо їй на роботу треба...Потім похід по магазинам, дещо докупити.

Вдома після вчорашнього відключення електроенергії намагалася все швидко прибрати, випрати, холодильник вимити, павербанки, планшети, лампи зарядити, Арчику мисочки та горщик вимила, насипали все свіженьке. Та коротше чекала що ось ось електроенергії не стане, а вона є. Я звичайно не Юля @antorv, бодатися з ДТЕК не буду, якщо світло є того це вау!!!☺️ І мені подобається бути самою рудою ☺️, Юль, ти знаєш про що я☺️

Ну немає що і писати, всі думки про завтрашній день. Ми з мамою їдемо до наших дітей у гості. В неділю вже будемо прохлаждатися у Варшаві. Як я чекаю той момент коли обійму своє мале кошенятко, доню, та Дімкі лапу пожму. Діма то її кавалер. Ми не бачилися ще з початком війни, навіть більше, вони поїхали ще мирний час був і ця війна пересрала все.

А ще я котика залишу самого вдома, затарила сьогодні холодильник для своєї подруги, на всяк випадок залишила гроші, та зі спокійними сердцем поїду. Аліна, моя подруга буде жити у мене, вона для мого Арчіка як друга мамка(запасна, як ми жартуємо). А у мене якесь таке почуття, я ще не поїхала, проте вже не хочу повертатися.

Не факт що я буду стирчати в інтернеті під час відпочинку, тож вирішила наслідити сьогодні, написати допис.

Ех, а думки сумні, що там мій котусик, де він є, і чи є взагалі, чоловік мій рідненький... Мій чоловік зараз радів би, що я до малих їду, а так не знає, тільки сниться. І я не знаю, чи живий. На цій ноті буду закінчувати свою писанину, хвіст пістолетом і вперед до пригод, діти нам з мамою такий круїз організували, купу екскурсій, купу вражень та емоцій. Ось-ось ще трошки і ми обіймемо їх, вже зовсім скоро. А поки я другий день зажираю депресію солодощами та бавлюся з котом.

Всім миру...

________💛💙________

Все буде Україна!