Розмова з другом
Вчора я мав півгодинну розмову зі своїм другом, з яким ми разом навчалися в університеті, а потім кілька років разом працювали на одній роботі. Він з початком повномасштабної війни добровільно пішов воювати і зараз теж перебуває на фронті. З цієї розмови я зробив для себе декілька висновків.
Втома
2,5 роки безперервного несення служби, 2,5 роки безперервної війни - це забагато. Коли я подзвонив другу, на тому кінці слухавку взяла дуже втомлена людина. Ніхто з нас не може уявити в якій обстановці вони перебувають 24 години на день і 7 днів на тиждень. Проте не варто плутати втому і зневіру, наші воїни втомлені, але не зневірені.
Важке і болюче питання - необхідність ротації. Відпустки нічим не допомагають. Коли воїн приїжджає додому на 15 днів, то йому навпаки ще важче, бо дуже швидко потрібно повертатися в пекло.
Ніхто з воїнів-добровольців не розраховував, що війна триватиме аж так довго. Їхні діти ростуть без татів, у них з’являються нові інтереси, нові захоплення, вони стають дорослими, і у всьому цьому батько не бере ніякої участі. Це важко морально.
Розчарування
Ні, наші воїни не розчаровані ходом війни. Вони ведуть захисну війну, тобто постійно діють від оборони. Інколи це активна оборона, коли потрібно піти вперед і відбити якісь позиції, але в основному це захист від постійних атак. Рано чи пізно ця оборона дасть свої результати і хлопці у це вірять. Більше того, вона вже дає результати, адже я маю можливість писати цей допис українською мовою, а не російською.
Але наші військові розчаровані в нас, в тих, хто залишився в тилу. Не через те, що ми не йдемо їх замінити. Коли держава веде війну за виживання, кожен мав би докладати зусиль для оборони. Економіка повинна бути орієнтована на довготривале ведення війни. А в нас зараз виходить так, що ті, хто не на війні, намагається жити звичним життям, тим, яке у нього було до війни.
Тут велике питання до влади і топ менеджменту, бо ні ви, ні я не покладемо економіку на воєнні рейки. Так, наприклад в нашому регіоні з’явилися нові оборонні підприємства, але відчуття, що всі працюють для потреб захисту від противника особисто у мене немає. Схоже у наших військових також.
Волонтери
Не секрет, що величезну роль у постачанні різноманітних речей для армії відіграють волонтери. Однак деякий час тому військове керівництво сильно ускладнило для них доступ на фронт. На це були свої дуже обґрунтовані причини. Однак кожен приїзд волонтерів додавав хлопцям хорошого настрою, для них це було неначе дотиком до мирного життя. Зараз їм цього бракує.
Загалом від розмови у мене залишилися змішані відчуття. Я лише можу вас закликати не забувати про тих, хто боронить наше з вами життя.
Я точно знаю, що дехто не проти був би, щоб їх замінили. Мають бути прописані чітко терміни служби, це стає дедалі більше очевидно. Бо воювати всі не можуть, це теж очевидно, але в нас не має бути рабства в армії чи кріпацтва. Насправді все набагато гірше, просто про це не прийнято говорити, і я не буду тут наводити деякі не надто приємні факти. Але наприклад, уявіть молодого нежонатого хлопчину, який на мить задумався про те, що війне триватиме дуже довго, ну, не знаю, десять, двадцять років і що йому, все життя там провести (це якщо виживе звісно). Це вже як у часи Шевченка виходить((. Має бути чітка система прописана, три роки воюєш, три відпочиваєш (чи два на два, бо три то дуже багато). Чи якось так. Я не знаю як це зробити, але я вірю, це можливо. Коли буде хоч якась відомість, стане набагато менше зловживань, щоб отримати можливість списатися і покласти грубу суму грошей комусь в кишеню.
Я дуже з вами згоден. Велике питання як цю ротацію організувати, щоб не забрати досвідчених бійців і не поставити на їх місце зелених "мобіків". Але і це можна зробити, тільки потрібно вже було почати раніше.
Я думаю тут просто потрібна політична воля. Згоден, одночасно замінити всіх не вийде, бо це дуже небезпечно, можна так фронт обвалити. Але це можна робити якось побригадно. Наприклад, певна бригада знімається з фронту, ті хто хоче і може демобілізується, нарпиклад відслужив певну кількість часу у зоні бойових дій (тільки по цьому можна рахувати, я гадаю), а новомобілізовані навчаються і злагоджуються. Але треба хоч якість терміни дати, якусь надію: при таких то умовах і через такий то час я зможу демобілізуватися. Звісно, і тут можливо зловживання і про якусь справедливість та рівність мабуть не варто говорити , але краще хоч щось. Або так як є зараз, коли звільняються оп стану здоров'я чи по сімейних обставинах, воно начебто непогано працює, нащо винаходити велосипед - хтось йде з армії (тут ми знову ж таки говоримо про якісь критерії по часу служби), хтось приходить на його місце. Якось так.
До глибини серця...((( Я так мрію, аби ця сташна війна вже скінчилася скоріше миром, поверненням наших територій, і поверненням додому наших захисників живими і здоровими... Бережи їх Бог!!!
Думаю закінчення війни - це заповітне бажання нас всіх 🙁.
Thank you very much for your support! Very unexpected, but very nice!)))
I can't imagine how that hell feels knowing that any point something might go wrong and you could end severely injured or even worse...
I got a youtube channel recommended some time ago named Civ Div with a retired marine that was using a GoPro to film POVs from the Ukraine part, and since he is a volunteer he probably isn't allowed in the zones where the real action takes part. Even like this some videos have pretty scary parts, like bullets flying over his head, or meeting a russian tank on the road.
Really good YouTube channel 👍. Thank you 🙂.
I can only imagine this dear friend. A sad world, I would say.
It's even more difficult to children growing without their fathers, same with wives living without their husbands....THIS IS TOO MUCH!
I wish you all safety and I pray for a better time in the future where this war would end. YES, it will.
Thanks to you, the war will definitely end someday. But for now, the world is very eager to fight. It seems that a new round of war between Iran and Israel will begin today 🙁.
I can't even begin to imagine what it is like to live in such a way, particularly with so little rotation of personnel. Even under extreme circumstances like there, people still need rest and a chance to get their senses back... much like fire fighters and emergency response people; a week "on" and then a week "off." Of course, war is different...
There are certain rest periods. For example, people go to the front line for a week, and then for a while (a week to a half) they are in the relative rear 20-30 km from the front line. But so far there is no such thing as demobilization. All those who got into the war are still there, with the exception of the dead and wounded.