Мої фотоспогади. Тихе полювання

Після того як @yetaras опублікував свої фотоспогади, присвячені грибам, я вирішив йому "помститися". Отже, сьогодні я приймаю участь в його конкурсі "Мої фотоспогади" і розповідаю про один із моїх походів в ліс за грибами, який відбувся у вересні 2022 року.

Поки жила моя бабуся, я часто їздив до неї в село щоб їй допомагати. Через специфічний розклад автобусів, ми були змушені їхати в село в п’ятницю по обіді, а повертатися в неділю. Але в цьому була і величезна перевага - в неділю я завжди йшов у ліс по гриби. Словами описати ці походи важко, бо ліс там був надзвичайно багатий на білі гриби. Це хвойний ліc і він займав дуже велику площу.

Коли бабусі не стало, більше не було потреби їхати так далеко. Довелося переорієнтуватися на місцеві ліси. На жаль тут не так багато білих грибів і частенько доводиться обходитися підберезниками і підосичниками. Однак вересень 2022 року подарував нам час, коли білих грибів можна було вдосталь назбирати і тут. Я миттю вирушив до лісу.

Калуш оточений листяними лісами. В більшості це буково-грабові або дубові ліси. В такому лісі збирання грибів дещо відрізняється від хвойного. У хвойному лісі вся земля вкрита опалою хвоєю, а трав’яного покриву може не бути взагалі. Тут же, особливо восени, все навколо присипане опалим листям. Воно приховує гриби від людського ока. З часом очі настільки втомлюються, що здається наче навколо все однакове.

На щастя у той день справді було багато грибів. Але мабуть ще більше в лісі було грибників. Здавалося, що люди є буквально за кожним деревом. Незважаючи на таку конкуренцію, гриби траплялися частенько.

Час для походу в ліс було обрано дуже вдало. Це видно по тому, що крім доволі великих, але ще молодих грибів, траплялися і зовсім маленькі.

Я не мав достатньо часу щоб здійснити повноцінний похід на гриби, але три години виділити мені вдалося. Цього виявилося достатньо щоб заповнити кошик, який я взяв з собою.

Цікаво, що вінцем цього конкретного походу була знахідка опеньків, при чому, як це часто з ними буває, їх було в одному місці дуже і дуже багато.

---

Опеньки знайшли собі дуже сприятливе місце. Тут було кілька повалених дерев, а ті, які росли поруч, були густо вкриті мохом.

Тож вони вирішили не обмежуватися лише поваленими деревами і пнями, а впевнено оселилися на тих деревах, які тут росли.

Набравши вдосталь грибів, я попрямував до виходу з лісу. Наприкінці я ще побачив ось таку картину:

Звичайно, я мусів зупинитися, хоча місця для нових грибів бракувало.

Що ми робимо з такою великою кількістю грибів? Білі гриби (вони ж боровики, щирі і т. д.) ми чистимо, ріжемо і сушимо. Сушені білі гриби, які мають просто неземний аромат, ми використовуємо для приготування грибного супу і спеціальної святкової підливки до вареників на обидва Святвечори. Опеньки чудово підходять для маринування чи квашення. Їх ми закриваємо в банки і потім при будь-якій нагоді їх можна споживати хоч і зимою.

Пригадую, що навіть вдома я проводив невелику фотосесію для грибочків 😆:

Ну от і все, я насолодився чудовими спогадами і починаю морально готуватися до нового грибного сезону. Сподіваюся цього року буде час щоб хоча б кілька разів сходити в ліс. Але загадувати наперед не буду, бо зараз така ситуація, що невідомо хто і де буде влітку.