І знову поповнення

Нещодавно у нас трапилася неприємна подія - помер кіт. Дитину це неабияк засмутило, вона не уявляла собі подвір’я без котика. Потрібно було рятувати ситуацію.

---

---

Спочатку ми з дитиною переглянули оголошення в Інтернеті щоб дізнатися хто віддає кошеня в добрі руки. Ми не мали на меті купувати породистого кота, нас цілком влаштовував звичайний. Переглянувши різні оголошення ми дійшли думки, що краще дати прихисток якомусь бездомному бідоласі. Шукати довго не довелося, через два дні в одному з цехів ТЕЦ, яка розташована на відстані одного кілометра від нас, знайшлося гарненьке кошеня.

І ось настала урочиста мить - кошеня прибуло до нас. Даринка відразу вхопила цей маленький переляканий клубочок:

Кошеня, відчувши ніжність і захист, вчепилося в дитину і не відпускало. Вони проводили разом кожну секунду цього дня.

Спочатку кошеня було добряче наляканим, але трохи посидівши на руках у дитини, заспокоїлося. Вони навіть разом колисалися на гойдалці, слухаючи музику на телефоні. І ось, коли минуло достатньо часу і кошеня вже не було надто переляканим, ми захотіли його ще більше переконати, що він потрапив у добрі руки. Ми спробували його погодувати молоком. На наше здивування він добряче напився молока:

---

Потім кошеня знову довго носилося на руках, колисалося з дитиною на гойдалці, слухало музику та навіть знайомилося з нашими собаками. Трохи згодом ми захотіли дати йому можливість побігати. Це було цікаво ще й тим, що кошеня, яке виросло в цеху поміж трубопроводів, ще ніколи раніше не бачило трави. І ось воно вперше опинилося у траві:

Воно не дуже боялося і навіть зовсім не тікало, але на його обличчі точно можна було побачити вираз нерозуміння того, що відбувається:

Мушу визнати, було дуже кумедно спостерігати за цим першим знайомством кошеняти і трави. Кошеня пробувало йти вперед і не знало, що діється. Деякий час воно застигло у дуже смішній позі, стоячи на трьох лапках. Воно ніяк не наважувалося поставити задню лапку на землю, адже під нею прогиналася якась незрозуміла м’яка прохолодна трава. Проте зрештою під вечір знайомство з травою закінчилося веселою грою. Це було полювання на окремі травинки і сухі листочки.

Але найбільше часу кошеня проводило з дитиною. Воно відчувало в ній захист і мабуть розуміло її щире добре ставлення до тваринки. Навіть коли Даринка клала кошеня на лавку, воно неодмінно хотіло сховатися за дитиною та притулитися до неї.

А закінчився перший день у новому домі для котика тим, що він геть зовсім заспокоївся і заходився чепуритися. Це і не дивно, адже його нова господарка дівчинка! Треба бути крсенем.

---

Назвала дитина котика Сімба. Це ім’я вона йому придумала ще до того як він до нас приїхав. Побачивши кошеня вона не змінила своєї думки, тому тепер з нами живе Сімба.