🔥Мовне питання🔥
Знову в одному чаті, піднялось це питання
Якщо зазвичай там було обговорення максимум на декілька десятків повідомлень на день, то в цей раз це було пів тисячі за добу))
На вентилятор летіло все до чого дотягувався збуджений людський мозок.
Від - "не знаєш мови не українець" - до - Україну вигадав ленін
Що я для себе з'ясував, що прийшло на думку та що я взагалі про це питання думаю, про це і напишу нижче
Мовне питання
Одразу скажу що наразі це гостре питання і треба входити в цю дискусію максимально спокійно. Бо дуже може бути, що ці питання підіймають навмисно, щоб внести ще більше напруги в суспільство!
Якщо навіть не навмисно, тема вже сприймається так чи інакше гостро і є великий шанс що там будуть емоції, які теж можуть викликати емоції
І так по колу
Зрозуміло що ніякого конструктиву емоції не додають
Ітак, мої думки, спостереження, висновки
Спостереження
Позицію - "На каком языке хочу на таком и разгавариваю и не надо меня заставлять" - займають здебільшого люди котрі українською вільно розмовляти не можуть
І не треба їх у цьому звинувачувати.
Якщо комусь опція вільно розмовляти українською дісталась по замовчуванню, завдяки локації де народився/провів дитинство, то не всім так пощастило.
Бо є люди котрі виросли та провели більшість свого життя в російськомовному середовищі.
Я, наприклад ;)
Так ось, мій досвід - почати розмовляти українською не так вже й легко!
Взагалі не легко. Прям дуже
І тут декілька факторів чому
1. Хтось починав корисні звички?
Чесно для себе пригадай скільки спроб закінчились на другий або одразу в перший же день? Бо це складно, це потребує зусиль, потребує часу і взагалі це вихід з зони комфорту
І якщо звичка правильно харчуватись або займатись спортом це вихід з зони комфорту безпосередньо у той час, коли треба поїсти або йти на тренування, то комунікуємо ми постійно. І треба змушувати себе постійно!. Так так, саме змушувати, бо мозок завжди хоче щоб йому було легко, мозок не хоче напружуватись
І це постійний стрес, постійно треба себе напрягати. Постійно!
2. І це ще не саме складне, складне ще попереду. Але спочатку такий факт:
Чого ми боїмося у публічних виступах? Правильно - облажатись
І в нашому випадку так чи інакше це 100% станеться
Бо хай там як, а встати зранку і побігти - може кожен. І скоріш за все, ти не будеш відчувати крінж за те ЯК ти біжиш. Чого не скажеш про свою вимову
І ось це постійне відчуття крінжу за чергове - "остановіте на наступній остановці" це не саме круте відчуття
Але є лайфхак - Я почав відноситись до цього з гумором, тобто типу так - оце я ляпнув, який веселий в мене шлях опонування української. Коротше, тягну з того прикол 😄😁😆
Крім того, немає нічого соромного в тому, щоб перепитати у співрозмовника чи у аудиторії як буде те, чи інше слово українською? Це ок виглядає, так роблять відомі публічні персони, за що їм щиро дякую, подають приклад)
3.Ще одна складність, остання і може одна з самих складних складностей.
Реакція співрозмовника або аудиторії
Бо всі вони звикли до іншого тебе.
В моєму випадку було від здивованої доброї посмішки до - "быстро ты переобулся"
І знову ж таки, підсвідомо мозок кожен раз очікує саме негативної реакції і хоче цього запобігти, яким чином? - Спілкуйся як завжди, отримаєш реакцію як завжди!
Тепер рахуємо:
Складно так само як складно любу корисну звичку опонувати, треба завжди собі нагадувати та змушувати (а мозок ой як не хоче);
Складно, бо на початку це постійний крінж;
Складно, бо оточення реагує по різному
І повертаємось до наших опонентів котрі - "На каком языке хочу на таком и разгавариваю и не надо меня заставлять"
В філософії є така категорія думок, котра називається - Ахуєнні історії
Треба встати зранку на пробіжку, але ти такий - та щось там на дощ схоже, та взагалі сьогодні тяжкий день на роботі, треба виспатись, завтра вихідний, от завтра і побіжу
Ахуєнна історія!
Так, я розумію що в мене сьогодні почалась дієта, тістечко мені не можна, але ж солодке це гормони щастя, одне тістечко можна бо я не зможу нормально працювати!
Ахуєнна історія!
Ну ви зрозуміли. Це категорія думок, коли ми самі себе дуримо щоб обрати більш легкий, але оманливий шлях
Інший приклад ах.. історії це коли навпаки. Все навпаки або інакше. Бо я краще знаю, понімаю, розбираюсь ніж інші. Всі ось так, а я ось так!
Теж ах.. історія. Там щоб не напружуватись, нічого не змінювати. Тут щоб получити легку, дозу самоствердження такої собі якості не дуже напрягаючись. Я називаю це Junk самоствердження, типу Junk Food тільки Junk самоствердження)
Як на мене, зі спілкуванням українською відбувається те саме. Це складно, і мозок придумує ахуєнні історії, щоб не вчити мову, не напружуватися, не соромитись перед людьми, не відчувати на собі всі ці реакції співрозмовників і таке інше
Але!
Мова тут буде у любому випадку, а до російського язьіка буде так собі відношення.
Ця історія з мовою почалась давно, століття тому, і зараз цей маятник качнули на максимальну амплітуду. І вже він летить в протилежну сторону.
Тобто століття мову пригнічували та забороняли, а зараз пішов зворотний процес.
І це такі історичні процеси, котрі не зупинити. Та й і навіщо якщо ти не путін?
Якщо ти не путін, користуйся моментом, вчи мову, а ахуєнні історії прибережи для тістечок, бо то гормони щастя, порадуй себе після уроку української ;)
А на останок ось:
"10 ПОРАД ДЛЯ ЛЕГКОГО ПЕРЕХОДУ НА УКРАЇНСЬКУ"
Там точно знайдеш з чого почати легко та не вимушено :)
Побачимось
Все буде Україна ;)
by @Vict0r
Автору респект.
Дякую)
Дякую)