Насіння кактусів

Пам’ятаєте, я нещодавно публікував фотографії квітучого кактуса Parodia ottonis? Великі жовті квіти. Ще ці квіти активно запилювалися бджолами. Не пам’ятаєте, і це нормально.

Зазвичай я поливаю їх наприкінці дня, один-два рази на тиждень, і не дуже вдивляюся в деталі, що там із ними відбувається. Так, я бачив невеликі зав’язі на місці квітів. І знав, що там дозрівають насіння. Сьогодні я звернув увагу, що ці зав’язі стали червонуватого кольору і деякі з них відкрилися поздовжнім отвором, а з отвору видно світлу м’якоть, з дрібним чорним насінням.

Це свідчить про те, що насіння дозріли й готові до подальшого свого шляху. Зазвичай у природі вони підсихають, а точніше повністю висихають, і потім покидають свою материнську рослину. Найчастіше ці зав’язі з насінням збиває вітер, дикі тварини, птахи - таким чином вони поширюються в природі - в лісі, пустелі чи де там вони ростуть у Південній Америці. Але в мене у дворі немає ні сильного вітру, ні диких тварин, окрім їжаків і безпритульних котів, яким кактуси не дуже цікаві. А у місцевих птахів і так повно джерел їжі.

З насінням мені нічого робити, тому я просто викину його десь, де воно зможе прорости, якщо пощастить.

До речі, про їжаків. Світлина - це стоп-кадр із відео, яке я зняв учора коли після роботи ми з дружиною вирішили зробити шашлик із шматочків курятини. Уже було темно. І поки ми займалися цією важливою справою, в саду де зібралася купа опалого лимонного листя ми почули шурхіт. Ще здалеку моя дружина побачила їжака. А я ніяк не міг його розгледіти, бо приглядав за м’ясом і мої очі ніяк не могли звикнути до темряви через постійний погляд на гаряче червоне вугілля. Не те щоб я був зобов’язаний постійно на нього дивитися, просто я «завис» у моменті, можливо ви знайомі з цим станом коли думки зупиняються і ти просто дивишся в одну точку. Але відеозйомка з увімкненим спалахом на телефоні вирішила проблему мого «нічного» зору.

Якби замість їжака там гуляла курка, ми би продовжили смажити шашлик до ранку.