Прогулянка до фонтану

Сьогодні до обіду було дуже спекотно. Ми вийшли з Даринкою на прогулянку, але про те, щоб гратися на майданчику не могло бути і мови. Там все так розігрілося під палючим сонячним промінням, що можна було попектися. Довелося шукати якісь затінені зони, де можна було б більш комфортно провести час. Але навіть там спека не давала спокою. Не рятувало навіть морозиво.

Тоді нам спало на думку піти до фонтану. Йти пішки нам треба було 20 хвилин, але ми не спішили, зайшли дорогою в магазин, пройшлися подвір’ям школи, де навчається Даринка, і так помалу дійшли до фонтану.

Цей фонтан розміщений перед одним із місцевих палаців культури. На жаль, вигляд цього палацу не змінився з радянських часів. А от невелику площу перед ним оновили дуже гарно. Тут виклали бруківку, встановили лавочки, а в центрі площі розмістили фонтан, який швидко став улюбленим місцем дітвори. До слова, всі роботи з облаштування цієї площі було проведено ще перед початком війни, тому це не той випадок, коли замість витрат на оборону викладають бруківку.

Як ви можете побачити з афіші, нещодавно тут виступав з концертом Нікіта Кісельов, а перед тим була вистава дитячого театру. Загалом тут регулярно відбуваються якісь дійства.

Спершу, коли ми тільки прийшли до фонтану, дітей тут було небагато. Даринка відразу взялася бігати і ловити освіжаючі водяні бризки. Їй було весело гратися з водою, намагатися впіймати невловимі струмені, які за якимось невідомим алгоритмом то виникали, то зникали, а також постійно змінювали свою висоту.

Пройшло лише кілька хвилин і ми не помітили, як навколо звідкілясь з’явилася сила-силенна дітей. Стало гамірно і дуже весело.

Фонтан і справді є чудовим рішенням щоб освіжитися у спеку і весело провести час. Здавалося ми були там всього декілька хвилин, а насправді промайнуло півгодини.

І ось Даринка, як і інші діти, вирішила спробувати свої сили і наступила на отвір, через який ось-ось мав з’явитися струмінь води. Вона вирішила не витрачати сили на різноманітний дріб’язок і відразу обрала центральний, найбільший отвір. За мить вода з шаленим тиском вирвалася з-під дитячої ступні і облила Даринку з ніг до голови. Вона була абсолютно вся мокра.

Я розуміла, що надворі спека, але 20 хвилин вести додому абсолютно мокру дитину мені було якось лячно. На обрії вже з’явилися грозові хмари і через це раз-у-раз відчувалися пориви прохолодного вітру. Тому я взяла Даринку і ми пішли у найближчий дитячий магазин, де купили їй чудову футболку і шорти у вигляді спідники, а також іграшку, яку вона давно хотіла - мунбол.

Отак несподівано ми оновили дитині літній гардероб і я дуже задоволена, бо футболка таких кольорів личить Даринці, а шорти-спідничка виглядають класно. Я і так планувала їй купити ще літнього одягу, а так вийшло спонтанно і дуже вдало.

Далі ми повернулися додому і у дворі влаштували випробування мунболу. М’ячик справді пружній і добре скаче. Він сподобався не тільки Даринці, а й всім дітям у дворі.

Після обіду погода різко змінилася, налетіла гроза з поривами шквального холодного вітру, але сильного дощу не було, мабуть пройшов мимо.

На цьому я завершую свій допис. Мирного вам неба!