Папужача терапія

Можливо ви пам’ятаєте, що моя дитина підхопила якийсь вірус. У неї три дні була висока температура, яка постійно прагнула досягнути позначки у 39 градусів. До цього додався сильний розлад шлунку. Тобто найімовірніше цей вірус вразив кишечник. І ось сьогодні можна обережно сказати, що Даринка одужала.

До школи ми цього тижня не йшли, лікувалися і вчилися вдома. Залишати її надовго саму я теж не хотіла, тому не їздила по покупки. Навіть сьогодні я ще не наважилася поїхати до міста, а для того щоб купити найнеобхідніших продуктів, вирушила до найближчого невеликого магазину.

В нас зима вже вступила у свої права. Надворі чималий мороз, а дорога повністю вкрита ожеледицею, як кажуть "суцільне скло". Йти мені недалеко, близько півкілометра, але дорогу я цю долала довго, остерігаючись щоб не впасти.

Навколо все вкрито снігом. Дорогою я почула якийсь незнайомий звук на дереві, поглянула - а там снігур мені щось пікав.

Повернувшись додому, я взялася прибирати. У нас є два папуги - Хенк і Лія. Прибираючи, я взяла їхню клітку, від’єднала дно щоб викинути сміття, і в цей час Лія вилетіла з клітки. Ми її купили набагато пізніше ніж Хенка, тому вона себе поза кліткою відчуває дуже невпевнено. Сівши на підлогу, вона розхвилювалася і почала голосно цвірінькати. Це у свою чергу вже розхвилювало Хенка. Довелося мені і його випустити. Все, прибирання безнадійно зупинене.

Все це, звичайно, зацікавило Даринку, адже якщо Хенк залюбки з нами контактує, то Лія тримає добрячу дистанцію. До всього у неї ще є проблеми з посадкою. Це дуже кумедно, вона літає по кімнаті, але сідає не там, де хоче, а де вийде. Зрештою Лія опинилася на шторі, десь на висоті середини кімнати. Вона відчайнушно вчепилася в штору і так і сиділа, не знаючи що робити. У цей час її Хенк спокійно собі сидів зверху на карнизі і безтурботно цвірінькав.

Лія вирішила дістатися до Хенка, але політ для неї був надто не надійним способом. Тому вона, наче скелелаз, допомагаючи собі дзьобом, взялася дертися вверх по шторі. Видовище було надзвичайно кумедне. Ми з дитиною її підтримували морально, а коли вона нарешті дісталася мети, то навіть зааплодували.

Але найцікавіше було попереду. Трохи пізніше, ми її зігнали з карнизу і вона сіла на підлогу. Хенк трохи погуляв з нею, але у нього були свої інтереси. Він сів собі Даринці на ноги і заходився дзьобати колготи і шкарпетки.

Лія ще ніколи не сідала ні на кого з нас і взагалі вона тримає дистанцію і намагається з людьми не контактувати. Тому вона продовжувала свою подорож підлогою кімнати. Особливо їй подобалося дзьобати коврик.

Але приклад Хенка її постійно турбував, вона все позирала як він скаче по ногах дитини і смакує свої улюблені шкарпетки. І тут сталося неймовірне, вона підійшла до дитини і взялася і собі дзьобати шкарпетки. Це її перший контакт з людиною.

Незабаром вона так захопилася, що навіть вилізла дитині на ногу. Я дуже вдячна Лії, адже сьогодні вона подарувала дитині ціле море радості і позитивних емоцій.

Завтра залишився останній робочий день тижня. Стан здоров’я дитини дозволяє відправити її в школу. Але я мабуть не буду цього робити, нехай вже той один день посидить вдома, а з наступного тижня в бій.