Мої фотоспогади. Переїзний звіринець
Сьогодні я знову беру участь у чудовому конкурсі "Мої фотоспогади" від @yetaras. А запрошу я вас у жовтень 2021 року. В цей час у наше невелике місто завітав маленький звіринець і ми з дитиною не могли пропустити цієї нагоди.
Перше, що зустрічало діток у цьому звіринці, це дивовижні південноамериканські метелики. Вони були дуже гарними і різнобарвними. Найбільше, що захоплювало відвідувачів, це повний контакт із тваринами. Кожного метелика можна було брати до рук навіть дітям, щоправда власник наголошував на деяких правилах обережного ставлення до цих милих істот. Полягали ці правила в тому, щоб не натискати за крильця метеликів, бо вони дуже крихкі.
Поруч був стіл з нарізаними фруктами. На ці зрізи сідали метелики і харчувалися соком.
Зовсім близько до цієї "їдальні" була скляна коробка, де з лялечок вилуплювалися нові метелики. Погодьтесь, таке діти теж не кожен день можуть побачити.
Наловилися ми тих метеликів досхочу, а вони нам подарували масу приємних емоцій. Загалом немає нічого ціннішого ніж чиста і щира дитяча радість. Даринка надзвичайно любить тварин і не уявляє свого майбутнього без них. Вона навіть думає чи не стати їй ветеринаром. А тут випала така можливість поконтактувати не просто з тваринами, а з екзотичними представниками фауни.
Метелики, до речі, теж були не проти полазити по дитині. Вони сідали на голову чи на руки і навіть намагалися там влаштуватися на відпочинок.
Але це ще було далеко не все, далі було не менш цікаво.
Ми перейшли до тераріумів з рептиліями. З ними можна було сфотографуватися і почитати багато нової інформації. На кожному тераріумі було розміщено інформаційний стенд. Але, звичайно, дітей найбільше цікавить безпосередній контакт. І організатори про це не забули.
Тут були черепахи у відкритому басейні, в якому було зовсім трішечки води, мабуть для того щоб шкіра черепах не пересихала. Тут вони собі лазили, а діти могли до них доторкатися і навіть брати фотографуватися.
Черепахи дуже милі створіння і, як бачите, дарують неймовірні позитивні емоції. До речі, черепаху на фото звали Баба Дуся. Власник розповів, що так її назвав через те, що вона довго живе і він купив її вже старшою за себе.
А далі прийшов час Даринці демонструвати свою сміливість. Виявилося, що вона набагато сміливіша ніж я і здатна на таке, на що б я не наважилася ніколи. Наприклад взяти до рук справжнього тарантула:
А потім вона навіть взяла на шию справжнього пітона:
А ще тут всюди літали ось такі дрібні пташки. В них була повна воля і вони сідали куди тільки хотіли. Цікаво, що вони вишукували собі якісь щілини і в кожному такому бодай трішки потаємному місці звивали собі гніздо. Тих гнізд було в приміщенні дуже багато.
З птахів тут були також два дорослі ари і один трохи менший зелений папуга, але я забула як називається його вид. Ари сиділи на одному місці і постійно подавали голосні звуки. Самка постійно намагалася втекти з приміщення і один раз їй це вдалося. Власник знайшов її аж у сусідньому магазині АТБ.
Ці приємні спогади назавжди залишилися зі мною в Галереї. Перш за все вони в мене асоціюються зі щирою дитячою усмішкою, але, відверто кажучи, мені самій було дуже цікаво і приємно побувати на цій виставці. Такі походи цілою сім’єю трапляються не так часто, мабуть тому вони запам’ятовуються надовго.
А я закінчую свої мандри минулим і хочу побажати кожному з вас мати якомога більше приємних спогадів. Хай вам щастить!
Примітка: деякі з фотографій, які я використала у цьому дописі, можливо раніше були опубліковані чоловіком.
Клас! Дуже красиві ці південні метелики. І вони значно більші за метелики наших широт. А фото, де метелики слугують вушками для Даринки дуже миле! 😊