Маковія

Вчора в Україні ми відзначали світле свято Маковія, відоме ще як Медовий Спас. Традиційно так склалося, що в селі, де ми проживаємо, його відзначають трохи по-іншому. Навіть у місті Калуш, яке розташоване всього за 5 км від нас, традиції святкування цього свята відрізняються.

В нас прийнято на Маковія, окрім квітів і маку, освячувати і кошики з овочами. Тому ввечері в переддень свята, я пішла на город. Там я зібрала різні овочі, які добре вродили цього року, для того щоб скласти подяку Богові за врожай.

Після збору врожаю потрібно скласти гарний кошик. На щастя в цій справі я мала помічницю - мою донечку. Вона як справжній дизайнер самостійно вибирала як і де саме розмістити той чи інший овоч. Вона дуже серйозно поставилася до цього завдання, ому вийшла справжня овочева композиція:

На цьому приготування не закінчилися. Потрібно було ще зробити гарний букет із квітів і маку. Я швиденько збігала у сад, де в нас є квітник з чорнобривцями, ромашками, трояндами та іншими квітами. Я зірвала всіх по-трохи, а вже в кухні разом з донечкою ми вибирали які краще підходять. Хвилин за 15 ми вже мали результат:

Фотографії не можуть передати аромату цього букету, адже одним із основних його компонентів є васильок. Це надзвичайно духмяна рослина, аромат якої миттю заполоняє цілу кімнату.

На цьому всі приготування до свята були завершені.

На наступний день рано-вранці ми з донечкою зібралися і вирушили на Службу Божу. На цій святковій літургії найцікавішим для діток є те, що після її завершення всі виходять із храму і стають в коло біля церкви. Кожен ставить на землю свій кошик. Священник проходиться цим колом і освячує кошики та букети.

Під час цього освячення, священник не забуває щедро покропити свяченою водою і людей, особливо діток, щоб були здорові. Тому увесь цей процес супроводжується дитячим сміхом.

Після освячення кожен, хто бажає, може віддати частину овочів зі свого кошика на благодійність. Для цього відразу на подвір’ї церкви організовано пункт збору. Ми підійшли до цього пункту і дитина заходилася віддавати освячені овочі. Її так захопив цей процес, що мені довелося її зупиняти, щоб ми хоча б щось принесли додому.

Після приходу з церкви, вдома, традиційно перед обідом ми скуштували освячені овочі.

На жаль цього року на свято біля церкви було не так людно як зазвичай. Особливо мало було чоловіків. Мабуть саме тому було так багато молитов про перемогу та закінчення війни. Я дуже сподіваюся, що наступного разу це свято ми відзначатимемо вже у мирній і вільній Україні.