RE: 🏡 Заміський будинок, пункт незламності, місце сили та історична будівля🏠
Нажаль ми не можемо постійно там перебувати.
Раніше було так, ми всі перебували там з надією що скоро стане краще. Але з нинішніми реаліями усі розуміють, краще не буде. Доки війна не закінчиться.
Якщо ці падлюки придумали як зробити дальність кабів більшою, то краще вже не буде.
Все одно чоловіку потрібно працювати, бо нас усіх ще якось прокормити треба. Не кажучи вже про те що діти завжди потребують набагато більше ніж дорослі. Також ми намагаємося ходити у якісь дитячі садки щоб соціалізація дітей хоч якась була.
А економіка в Україні така, ще усім живемо в борг, нажаль кожен з цим стикається кожен день.
З сьогоднішнього дня у малих починаються масажі. Масажистка буде приходити до нас додому, до дачі якось далеченько буде😁 Навряд чи нам туди хтось приїде 😁
Війна йде вже на перший рік, я не можу заперти дітей у клітці до її закінчення. Ми намагаємося дати їм відчуття повноцінного життя.
'Бо не можемо відкладати життя на завтра. В реаліях завтра може не бути.
Але ми будемо посміхатись і радіти кожному дню😁 Бо більше варіантів нема 🤣
Якщо обстріли стануть регулярними, варто подумати про тимчасовий переїзд. Я знаю, що це легко сказати і я так само не уявляю собі як можна все покинути і поїхати у невідомість. Але заради дітей на деякий час можна розглянути таку можливість.
Чому я пишу таку дурницю. До нас на захід України переїхало багато людей. Хтось назавжди, хтось тимчасово. Особливо багато людей приїхало з Харкова. Я бачу їхній приклад. Люди знаходять тут роботу, є різні програми підтримки. Основне питання - це житло. У Львові чи Івано-Франківську винайняти чи купити квартиру надзвичайно дорого. Простіше це питання вирішити у такому невеликому місті як наше. Деякі люди підходять до цього питання ще креативніше і купують хату в селі за безцінь.
Бажаю щоб у вас ніколи не виникало такої потреби 🙂.
Дякую за ваше переживання за мою сім'ю, за наших дівчаток. Ви все правильно кажете. Нікому не хочеться кидати свій будинок, але якщо обстріли будуть продовжуватися ще ближче, напевно ми просто будемо змушені.
Хоча чесно кажучи я собі не уявляю , як це можна зробити. Якби в нашій сім'ї хоча б можна було двома людьми працювати. Мій вибір писати в steemit щоб заробити хоч якихось грошей не може повноцінно поставитись навіть до мінімальної зарплати. Сподіваюся звичайно це все зміниться😊 Я доб'юся того моменту, щоб мої пости були цікаві і дельфінам і китам 😁
Я вже переїжджала до Литви. Поки документи переоформляли 4 місяці, ми сиділи без грошей. Я їздила як божевільна містами, щоб отримати на себе з дитиною, свою маму та свекруху продуктові картки. Я розумію що хтось потрапив у кращі обставини хтось гірше. Але досвід не дуже приємний. Я нікуди не поїду без чоловіка. Я просто не розумію навіть як вижити одну з двома дітьми за цих обставин 🙁 тому Звісно якщо і прийдеться кудись приїжджати то це будуть якісь куточки України.
Але все ж надіюсь що нікуди переїздити не потрібно буде. Чи прийдеться просто жити на дачі. Але яке життя маленьким дітям без соціалізації 😶 Я вже не кажу що двоє маленьких дітей це і морально дуже тяжко. Ці капризи, та кризи кожного віку 🤪
Але здоров'я та життя звісно найцінніше!
Треба вирощувати українських дельфінів і китів, але в наших умовах це дуже складно.
Бажаю вам, щоб ви могли спокійно собі жити у власному домі. 😟
Дякую ❤️
Сподіваюся на краще