Перший суперукраїнець. Початок.

Якось в голову потрапила така ідея. Давненько це було. Може кому й раніше приходило, а до мене в другу чергу дісталось. Отже, маємо, що маємо.

Полягає в маленькій мультиплікаційній розповіді про першого суперукраїнця. Для чогось гарного і якісного потрібен час та відповідні навички, який в мене відсутні. Тому зараз це історія із картинками чи навпаки.

Початок

За часів коли мамонти бігали по нашій літосферній плиті, з'явився у первісному світі перший українець. Може вилупися із яйця чи інопланетяни випробовували якусь біологічну зброю, а воно еволюціонувало й вижило. України тоді як такої не існувало, можна лише фантазувати про тодішнє життя. Проте територіально місцина відповідає нашій сьогоднішній державі.

Тоді була погожа днина, сяяло сонечко. Саме вродили огірки, такі здорові, як двоповерховий будинок, а гарної закуски до них не було. Саме це спонукало до дій і Суперук відправився на полювання. Чолов'яга він був кріпкий та сильний, тому зброї не потребував, бо міг одним плювком завалити мамонта із трьохсот метрів.

Волосаті праслоники саме паслись на околиці лісу. Коли зачули небезпеку й побігли до гущавини, але один, найдопитливіший, вирішив поглянути, що воно таке коїться. Суперук саме підкрадався з іншого боку яру, що вів до лісу. Мисливцем був досвідченим, тому здивувався, коли мамонти побігли, бо його не могли зачути, адже було вжито всіх заходів, щоб цьому запобігти. Та не довго думаючи, вийшов на позицію, коли відстань дозволяла й підготував слину. Як тільки добре набрав повітря у легені, почувся гуркіт і його змело до яру. Як виявилось, саме настав час руху великої криги. Вона зненацька насунулась. Потенційну здобич спіткала доля, схожа із комариною, коли комашка врізається в лобове скло автівки на повному ходу, а наш герой опинився у льодяному полоні. Зверху товща замерзлої води, світла денного не видно, тож побродивши по впадину яру, котра була не така вже й велика, він впав у кріосон.

За іншою версією, то було не полювання, а похід за сіллю, бо старі запаси вичерпались, а м'ясце смачно підрум'янювалось на вогнищі й ніколи було відкладати на поті. Тож він відійшов недалечко, від місцини своєї дислокації до білого розлому було якихось п'ятдесят метрів. Спустившись по видовбаних сходах, щоб нашкребти кращої кам'яної. Його й настиг льодохід. А було це, на сучасні орієнтири, десь біля Бахмута...

#ukraine #steemexclusive #clubbigfish #clubuniversemaker #clubgoldendragon #protectionatalllevelsofbeing