Знову звичайний день, коли я все ще борюся - Regular day again, and I'm still fighting

Доброго ранку, шановна спільното!

Почався новий тиждень, але здається моя обіцянка з понеділка зібрати себе до купи була надто зухвалою. Почуваюся так, наче мене трамвай переїхав. Що ж, я не вперше у цьому болоті і знаю, що треба робити. Треба пообіцяти собі попрацювати лише одну годину (якщо зовсім триндець - 15 хвилин). І за цей час я або втягнувся в роботу, або ні. Якщо втягнувся - продовжуватиму, якщо ні, відкладу на якийсь час, зроблю собі щось приємне, і через деякий час пообіцяю собі знову попрацювати лише одну годину. Головне себе не обманювати. І так потихеньку той незсувний камінчик покотиться і зрештою вдасться його розігнати.

Зараз для мене головне не перелякати свій і без того переляканий мозок, ставлячи йому непідйомні задачі. Я цього вчилася роками, йшла до цього розуміння, і зараз більш менш знаю, як поводитися з собою у часи загострення.

У моєму попередньому дописі було кілька коментарів щодо сну, і нажали я вибухаю, як та граната, коли хтось дає мені якісь поради. Відчуваю, що маю пояснити, що відбувається. Я не страждаю на безсоння, в моєму випадку неможливість спати самостійно це симптом, а не сам діагноз. Маю шизофренію-афективний розлад, це така штука, яка поєднує в собі симптоми біполярного розладу і шизофренії, така собі дитина двох захворювань з ланки великої психатриї (там всього три, трете епілепсія. Решта - мала психіатрія). Це інвалидізуюче захворювання, яке впливає на всі сфери мого життя кожного дня, кожної години. Яке змушує мене підлаштовувати все своє життя під нього, яке забирає в мене дуже багато з того, що могло б бути у моєму житті. Отже...

Мені завжди давали дуже багато порад щодо сну. Але правда в тому, що люди просто не розуміють, що це таке. Вважають, що якщо я, наприклад, проведу супер насичений день - ввечері засну, як вони. Але ні. Фішка в тому, що мій мозок просто не зупиняється. Я буду втомлена аж до виснаження, але заснути без пігулок не зможу.

Що мені за життя тільки не радили. Більше сексу, більше спорту, кляту йогу, ромашковий чай, кляті медитації, а тепер от пиво зі сметаною. У людини, яка приймає препарати як мої є всі шанси тупо вмерти навіть з невеликої дози алкоголю (я це перевірила на лікері Бейліс, на 20 мілілітрах). Тому я не вживаю ані краплі вже близько десяти років.

Коротше, сумно це все. Щось я навіть не в настрої сьогодні писати свій звичайний лонгрід. Тож всім гарного дня і чудового настрою:)

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

A new week has begun, but it seems that my promise from Monday to get myself together was too bold. I feel like I've been run over by a tram. Well, it's not my first time in this quagmire and I know what to do. You have to promise yourself to work for only one hour (if you really want to work - 15 minutes). And during this time I was either involved in work or not. If I get involved, I will continue, if not, I will put it off for a while, I will do something pleasant for myself, and after a while I will promise myself to work again for only one hour. The main thing is not to deceive yourself. And so slowly that immovable pebble will roll and in the end it will be possible to disperse it.

Now the main thing for me is not to frighten my already frightened brain by setting it impossible tasks. I studied this for years, came to this understanding, and now I know more or less how to behave with myself in times of exacerbation.

My previous post had some comments about sleep, and when pressed, I explode like a grenade when someone gives me some advice. I feel like I have to explain what's going on. I do not suffer from insomnia, in my case, the inability to sleep on my own is a symptom, not a diagnosis itself. I have schizophrenia-affective disorder, this is the kind of thing that combines the symptoms of bipolar disorder and schizophrenia, a kind of child of two diseases from the branch of major psychiatry (there are only three, the third is epilepsy. The rest is minor psychiatry). It is a crippling disease that affects every area of ​​my life every day, every hour. Which forces me to adapt my whole life to him, which takes away from me a lot of what could be in my life. So...

I have always been given a lot of advice about sleep. But the truth is that people just don't understand what it is. They believe that if I, for example, spend a super busy day, I will fall asleep in the evening, like them. But no. The trick is that my brain just doesn't stop. I will be tired to the point of exhaustion, but I will not be able to sleep without pills.

That I have never been advised in my life. More sex, more sports, damn yoga, chamomile tea, damn meditation, and now beer with sour cream. A person who takes drugs like mine has every chance to die stupidly even from a small dose of alcohol (I checked it with Baileys liqueur, 20 milliliters). That's why I haven't used a single drop for about ten years.

In short, that's all sad. Somehow I'm not even in the mood to write my usual longread today. So everyone have a nice day and a great mood :)

With love, your Foxy