Життя книжкового хробачка: мої дівчатка - Little bookworm’s life: my baby girls
Доброго вечора, шановна спільното!
Сьогодні в мене допис з серії «життя хробачка», і я хочу розповісти вам про мій особистий скарб - моїх песиків:)
Зараз у мене їх двоє, проте ще кілька місяців тому була лише одна. Зараз двоє, старшу звати Астро, а молодшу - Луна. В них досить велика різниця у віці, старшій десять років, а малій лише шість місяців, проте люблю я їх обох вже мабуть однаково.
Астро зявилася у нас у 2014 році, у тяжкий період, і так як вона в мене біленька я полюбляю назвати її моїм янголом, бо саме так вона прийшла в наше життя. Відтоді це моя краща подруга і головний асистент у роботі. Що б я робила, якби ніхто не крав у мене пензлики, не жував куточки скетчбуків і найголовніше - не стрибав у акварель?
Ви взагалі знаєте, що ніщо так не прикрашає хату, як собака, яка стрибнула у палітру акварельної, або, ще краще, олійної фарби?
На своє щастя олією я вже досить давно не працюю, але досі памʼятаю, як воно - повзати по хаті зі скипідаром у руках, відбираючи різнокольорові відбитки маленьких лапок.
Луна зявилася у нас нещодавно, і це теж досить цікава історія. Ми з чоловіком давно планували другу собаку, проте воно якось завжди забувалося. Тобто час від часу я починала шукати цуценят, а потім зʼявлялися якісь інші справи, було не до того, і цуценя відкладалося на невизначений термін. Проте останнього разу все пішло по-іншому.
Після чергової розмови про те, що нам треба друга собака я як завжди полізла до сайту OLX, щоб подивитись, які є пропозиції… І побачила цуценя потрібної статі та віку, ще й досить не дорого. Я показала об яву чоловікові, і він погодився, що треба поїхати його подивитись.
Я звʼязалася з продавчинею, нею виявилася дуже мила жінка, і ми з нею домовилися, що наступного дня я приїду подивитися песика. Звісно у душі я вже розуміла, що без малечі додому не повернуся.
Історія жінки була така, що вона купила цуценя для доньки, та раптово у неї змінилася робота і вона мала відтепер працювати з 9 до 6, тобто більшу частині дня цуценя було б саме. Вона вирішила, що так буде не гарно, і почала шукати цуценяті нового власника.
Коли я зайшла мама одразу підбігла до мене, без страху, без вагань, та запросила погратися, Жінка власниця, що стояла поруч, сказала:
-Ми її назвали Луна, але ви можете змінити імʼя, якщо захочете.
Луна. Це саме те імʼя, яке я мала в голові! Хіба могла я після такого поїхати додому сама?
Я привезла маленьку Луну додому, і почався період адаптації, як у малечі, так і у старшої собаки. Насправді ми дуже нервували через те, як Астро прийме Луну. Вона звикла бути диною дитиною у сімʼї, і дуже нервово ставилася саме до собак, які перетинали поріг хати. Тобто на вулиці я можу цілуватися із ким схочу, але коли до нас, наприклад, приходять друзі з собаками - стережися.
У першу ж хвилину як я принесла малу додому Астро миттєво висловила своє ставлення до цього калюжею посеред кімнати. Реально миттєво, секунди не пройшло! Малу заколисаний у машині, тож перше, що вона зробила - з нудила поруч з тією калюжею. Знайомство розпочалося.
Я планувала, що першу ніч Луна буде спати у лежанці, що стояла біля мого ліжка, а Астро як завжди зі мною, на моїй подушці. Проте у малої Луни були свої плани. Вона вперто відмовлялася розуміти призначення, доречі, дуже комфортабельної лежанки і лізла у ліжко. Я здалася, врешті решт я у будь якому разі планувала, що у подальшому вона буде спати зі мною.
Перша ніч пройшла більш менш тихо, тільки час від часу Астро гарчала, коли Луна вкладалася надто близько від неї.
Гратися разом вони почали десь на третій день. Основною проблемою було те, що Астро звикла гратися не з іншими собаками, а з моїм чоловіком, дядечком 2х2, тож вона звикла боляче кусати, сильно гарчати та взагалі… Як каже моя подруга - «грається, наче гопнік». Тож якись час пішов щоб вона зрозуміла, що з Луною треба лагідніше.
Зараз дівчатка разом вже кілька місяців, та можна сказати, що вже звикли одна до одної.
З любовʼю, ваша Foxy
Good evening, dear community!
Today I have a post from the "life of a worm" series, and I want to tell you about my personal treasure - my dogs :)
Now I have two of them, but a few months ago there was only one. Now there are two of them, the older one is called Astro, and the younger one is called Luna. They have quite a big age difference, the older one is ten years old, and the younger one is only six months old, but I love them both probably equally.
Astro came to us in 2014, during a difficult period, and since she is my little girl, I like to call her my angel, because that's how she came into our lives. Since then, she is my best friend and main assistant at work. What would I do if no one stole my brushes, chewed the corners of my sketchbooks, and most importantly - didn't jump into watercolors?

Люблю собак) Мій друг пішов в минулому році, 19 років разом тусили.
Дуже співчуваю, якби тільки вони могли жити з нами все життя((
love!
🥰🥰🥰