Ще один день на шляху до покращення - One more Day with tiny steps to getting better

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, здається я все ж таки почала витягувати свій фізичний та емоційний стан на якийсь пристойний рівень. Бо було вже таке, що моє тіло навіть на спеку не відгукалося я, просто увійшло у такий собі режим "і що ти мені зробиш" і все. Рухатися? Ні, не чули.

Тож майже на місяць у мене встали всі життєві процеси, і тепер коли я вийду з цього крутого піке треба буде знову дуже швидко набирати умовну висоту. Повна дупа з роботою та навчанням. Але нічого страшного, додам до кожного дня півтори-дві години додаткового продуктивного часу, і може за наступний місяць знову зможу усе вирівняти.

Вкотре подумала, що яка ж я молодець, щ коли почувалася нормально та продуктивно зробила купу драфтів для всіх блогів. Зараз вони вже майже закінчилися, але це дійсно дозволило мені не втрачати нормальний продуктивний темп хоча б з блогами, навіть напевно й непомітно було, що я на цілий місяць випила з життя.

Я все ще продовжую приводити свою домівку до ладу. Зараз я вже на тієї стадії, коли знайдення місця, у якому я ще не встигла поприбирати скидається на зустріч з Буддою. Але потихеньку я їх все ж таки находжу, але вже доводиться докладати дуже багато зусиль. Я залишила у своєму електронному щоденнику пункт "одна річ, якої я сьогодні здихаюся" і намагаюся не пропускати дні. Проте й рахується на цьому етапі буквально все. Знайшла стару засохлу кулькову ручку за 10 копійок і її викинула? Молодець, зараховано.

А ще я вчора зрозуміла, що таке прибирання для мене чистий дофамін, без серотоніну. Мабуть саме тому я й не можу зупинитися, бо постійно знаходжусь у стані очікування, а не задоволення від кінцевого результату. Подивимося, що буде далі, може у цього процесу все ж таки є кінець.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, it seems that I still started to stretch my physical and emotional state to some decent level. Because it was already such that my body didn't even respond to the heat, it just went into a kind of "what are you going to do to me" mode and that's it. Move? No, they haven't heard.

So, for almost a month, all my life processes have stopped, and now when I get out of this steep pique, I will have to gain a conditional height again very quickly. Full ass with work and studies. But it's okay, I'll add one and a half to two hours of additional productive time to each day, and maybe in the next month I'll be able to balance everything again.

I once again thought, what a great person I am, when I was feeling normal and productive, I made a bunch of drafts for all the blogs. Now they are almost over, but it really allowed me not to lose a normal productive pace at least with blogs, even though it was definitely and imperceptibly that I drank from life for a whole month.

I'm still getting my house in order. Now I'm already at the stage where finding a place that I haven't cleaned yet is like meeting the Buddha. But slowly I still find them, but I have to make a lot of effort. I left a "one thing I'm excited about today" item in my electronic diary and try not to skip days. However, literally everything counts at this stage. Found an old, dried-up ballpoint pen for 10 kopecks and threw it away? Well done, enrolled.

And yesterday I realized that cleaning is pure dopamine for me, without serotonin. Perhaps that's why I can't stop, because I'm constantly in a state of expectation, and not satisfaction from the final result. Let's see what happens next, maybe there is an end to this process after all.

With love, your Foxy