Книжковий хробачок, огляд 46: Ніби ми злодій - Little bookworm, review 46: If we were villians

Доброго ранку, шановна спільното!

Вчора випадково прочитала книгу за один день (зазвичай все ж таки це два дні), і вирішила одразу написати відгук. Цього разу це книга М.Л.Ріо "Ніби ми злодії".

Я спочатку вагалася, цчи читати її просто зараз, тому що десь місяці півтори тому я прочитала Донну Тарт "Таємна історія", і за відгуками ці дві книги мали бути дуже схожі, а Тарт я ледве проковтнула, хоча це і не було зовсім погано. Але я запізнювалася виходити з дому і треба було терміново схопити якусь книгу, тож я і схопила, і довелося читати.

Мушу сказати що так, це просто така сама темна академія як і те, що написала пані Тарт. Але якщо її книгу я їла й мучилася, то "Ніби ми злодії" було дуже легко читати. І от я подумала - книжки реально ідентичні. Чому ж так вийшло?

Мої розмірковування довели мене до думки, що напевно авторка просто описує таку саму історію, але з іншого боку, роблячи більший акцент на подробицях, які мені цікаві, і менший на тих, що мене не хвилюють. У минулому дописі я казала, що терпіти не можу детективи. І ось мені спало на думку, що там така сама причина. Мені не цікаво спостерігати, як якийсь там детектив ганяється за якимсь вбивцею, мені не цікаві мотиви вбивці, тощо. Мені воно просто не резонує, і для мене будь-який детектив можна звести до одного речення: чувак А вбив чувака Б. Все.

Натомість мене зацікавлять зовсім інші речі в тексті, і так як зараз ще ранок, а я знову маю проблеми зі сном - не хочу напружувати голову і намагатися перерахувати, які саме. І напевно саме через те так склалося, що одна авторка мені була нудна і важка, а інша пішла дуже легко. Треба буде відео на цю тему зняти:)

Маємо групу друзів, студентів театрального. Один з них починає поводитися дивно і за будь якої можливості намагатися завдати якихось тілесних ушкоджень своїм партнерам по грі, зводячи все до того, що він просто захопився сценою.

Зрештою його знаходять притупленим у озері, і починається ретроспективна розповідь про те, як це сталося.

Тут авторка дійсно змогла зацікавити тим, щоб я подумала, а хто ж його вбив. Нема ніякого розслідування, ніхто не бігає з відбитками пальців, просто ті ж самі студенти продовжують жити і навчатися, просто з цією додатковою змінною.

Дуже цікаво спостерігати саме за їх емоційним станом і тим, як після цієї події розвиваються їх стосунки.

Отже, книгу оцінюю десь на 7 з 10. Просто тому, що сама історія не зацікавила мене аж на 10, але все решта, включно з манерою написання було на дуже пристойному рівні. Не знаю, чи буду перечитувати, але мені зрештою сподобалося.

З любовʼю,ваша Foxy

Good morning, dear community!

Yesterday, by chance, I read the book in one day (usually it is two days), and decided to write a review right away. This time it is the book by M. L. Rio "As if we were thieves".

At first I hesitated to read it just now, because about a month and a half ago I read Donna Tartt's "The Secret History", and according to the reviews, these two books were supposed to be very similar, and I barely swallowed Tartt, although it was not bad at all. But I was late to leave the house and urgently needed to grab a book, so I grabbed it and had to read.

I must say that yes, it is just as dark an academy as what Ms. Tartt wrote. But if I ate her book and suffered, then "As if we were thieves" was very easy to read. And then I thought - the books are really identical. Why did this happen?

My thinking led me to think that the author is probably just describing the same story, but from a different angle, with more emphasis on the details that interest me and less on those that don't. In the last post, I said that I can't stand detectives. And then it occurred to me that there is the same reason. I'm not interested in watching some detective out there chasing some killer, I'm not interested in the killer's motives, etc. It just doesn't resonate with me, and for me any detective story can be boiled down to one sentence: dude A killed dude B. That's it.

Instead, I will be interested in completely different things in the text, and since it's still morning and I'm having trouble sleeping again, I don't want to strain my head and try to list which ones. And probably because of that, it happened that one author was boring and difficult for me, and the other went very easily. I will have to make a video on this topic :)

We have a group of friends, theater students. One of them begins to behave strangely and at any opportunity to try to cause some bodily harm to his partners in the game, reducing everything to the fact that he was simply fascinated by the scene.

He is eventually found blunted in a lake, and a flashback of how it happened begins.

Here the author was really able to get me interested in thinking about who killed him. There is no investigation, no one runs around with fingerprints, just the same students continue to live and study, just with this additional variable.

It is very interesting to observe their emotional state and how their relationship develops after this event.

So, I rate the book about 7 out of 10. Simply because the story itself did not interest me as much as 10, but everything else, including the writing style, was at a very decent level. I don't know if I'll reread it, but I ended up liking it.

With love, your Foxy