Книжковий хробачок, огляд 16: Під скляним ковпаком - Little bookworm, review 16: The Bell Jar

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні у мене відгук на книгу по свіжих слідах, писати буду про твір Сільвія Плат "Під скляним ковпаком".

Це була одна з перших книг яку я купила коли тільки збиралася почати збирати власну бібліотеку українською. Купила у фізичному книжковому магазині, почитавши анотацію, тобто так, як це роблять нормальні люди, а не так, як я це роблю зараз, коли купую одразу ящик раз на місяць і виключно в онлайн магазинах, бо так дешевше.

Коли я прочитала опис книги то одразу зрозуміла, що мені воно треба, бо вона в першу чергу про боротьбу з депресією. Звісного це не найбільша з моїх проблем, бо взагалі мій діагноз звучить як шизофренія-аффективний розлад (дитина маніакально-депресивного психозу і шизофренії), але як випливає з того, що я написала, я маю серйозні депресивні епізоди, і в такі часи дуже люблю почитати щось, що цього стосується, причому воно зазвичай має на мене терапевтичний вплив поза залежністю від того, чи добре все закінчується у книжці або фільмі.

Здавалося б у цій книжці все закінчується... Ні, не добре. Просто випискою героїні з лікарні. У той самий час я як завжди прочитала інформацію про саму письменницю, і через короткий час після написання цієї книги вона сунула голову у духовку та включила газ. Їй було тридцять років.

Роман Сільвії Плат відноситься до так званого жанру "сповідальної літератури". Тут немає завʼязки, кульмінації та розвʼязки в прямому і звичному сенсі цих слів. Воно відчувається так наче ви читаєте щоденник. Розповідь у книзі побудована від першої особи.

Нам розповідає історію дівчина, яка приїхала з маленького містечка навчатися у престижному коледжі, вона має намір стати письменницею. Ми бачимо одну за одною просто якісь майже не повʼязані між собою події з її студентського життя, стосунки з подругами і чоловіками. Героїня занурюється у крайній ментальний стан дуже поступово, ми тільки от читаємо це поміж рядків.

В якись момент вона повертається жити до матері, і тут нам вже дають більш яскравий опис її стану. Думкит про самогубство та вибір способу, як це зробити, виходять на передній план. Зрештою після майже вдалої спроби героїня опиняється у психіатричній лікарні, де зокрема отримує лікування електросудомною терапією.

Авторка пише свою історію крізь призму ліричної героїні.

Книга дуже красиво оформлена. Коли я її купувала я не гортала сторінок, бо базувалася у купівлі тільки на опис, але коли я почала її читати була приємно вражена кількістю та змістом ілюстрацій, яких у ній дуже багато, і деякі з них я сфоторгафувала для цього допису.

Книга досить невелика, 350 сторінок, тож я прочитала її за один вечір. Я майже напевно буду її перечитувати, коли буде нагода. Можу ще й сказати, що майже напевно книга добре смакує, бо мої дівчата весь час намагалися її облизати. Видавцем було "Видавництво Старого Лева", і це відчувається у обкладинці і сторінках. Може зрештою я взагалі навчуся відрізняти видавництва з закритими очима, лише навпомацки:)

Good morning, dear community!

Today I have a review of the book on fresh tracks, I will write about Sylvia Plath's work "The Bell Jar".

This was one of the first books I bought when I was just about to start collecting my own library in Ukrainian. I bought it in a physical bookstore after reading the blurb, that is, the way normal people do it, and not the way I do it now, when I buy a box once a month and exclusively in online stores, because it's cheaper that way.

When I read the description of the book, I immediately understood that I needed it, because it is primarily about the fight against depression. Of course, this is not the biggest of my problems, because in general my diagnosis sounds like schizophrenia-affective disorder (a child of manic-depressive psychosis and schizophrenia), but as it follows from what I wrote, I have serious depressive episodes, and at such times I really love to read something about it, and it usually has a therapeutic effect on me regardless of whether the book or movie ends well.

It would seem that everything ends in this book... No, not well. Just the discharge of the heroine from the hospital. At the same time, as usual, I read information about the author herself, and shortly after writing this book, she put her head in the oven and turned on the gas. She was thirty years old.

Sylvia Plath's novel belongs to the so-called "confessional literature" genre. There is no beginning, culmination and resolution in the direct and usual sense of these words. It feels like you are reading a diary. The story in the book is built from the first person.

We are told the story of a girl who came from a small town to study at a prestigious college, she intends to become a writer. We see one by one just some almost unrelated events from her student life, relationships with friends and husbands. The heroine plunges into an extreme mental state very gradually, we only read it between the lines.

At some point, she returns to live with her mother, and here we are already given a more vivid description of her condition. Suicidal thoughts and the choice of how to do it come to the fore. In the end, after an almost successful attempt, the heroine ends up in a psychiatric hospital, where, in particular, she receives treatment with electroconvulsive therapy.

The author writes her story through the lens of a lyrical heroine.

The book is very beautifully designed. When I bought it, I didn't flip through the pages, because I based my purchase only on the description, but when I started reading it, I was pleasantly surprised by the number and content of the illustrations, which are many in it, and I photographed some of them for this post.

The book is quite short, 350 pages, so I read it in one evening. I will almost certainly reread it when I have the chance. I can also say that the book almost certainly tastes good, because my girls kept trying to lick it. The publisher was "Stary Lev Publishing House", and this is felt in the cover and pages. Maybe in the end I will even learn to distinguish publishing houses with my eyes closed, just by touch :)