Книжковий хробачок, огляд 1: Ніл Гейман, «Океан у кінці вулиці» Neil Geiman “Ocean in the end of the lane” (English inside)

Доброго вечора шановна спільното!

Мені дуже кортіло якнайшвидше розпочати робити книжкові огляди, тому сьогодні я підготувала для вас перший пост з цього приводу.

Спочатку я довго думала, яка книга варта того, щоб стати першою, але потім зрозуміла, що так ніколи не зможу почати вести блог, бо сотні книжок змагалися у моїй голові за це право.

Я користуюся додатком для читання на своєму мобільному телефоні, поки що не буду розповідати, яким саме, адже це тема для окремої публікації, але зараз можу сказати, що воно зберігає всі книжки, які були прочитані. Тож я вирішила почати з першої, і наш автор дня сьогодні Ніл Гейман і його книга «Океан у кінці вулиці».

Фото з Гуглу (from Google pics)

Через те що саме цю книгу я брала з публічної бібліотеки я не маю можливості власноруч зробити її фоторгафії, тому скористаюся тими, що я знайшла у Гуглі.

Письменник Ніл Гейман зʼявився у моєму житті саме через цю книгу, і саме вона підштовхнула мене до того, щоб прочитати все, що я зможу знайти його авторства. Виявилося, що всі книжки я можу знайти у бібліотеці, з якою співпрацюю, тож своїх примірників у мене нема, проте до бібліотеки всього 15 хвилин швидким кроком, тож якщо я захочу освіжити щось у памʼяті я завжди можу це зробити.

Напевно зараз коли ми чуємо імя Ніл Гейман перше, що ми згадуємо, це екранізації «Американські боги» та також екранізацію роману «Добрі передвісники», який Гейнам написав у співавторстві з Террі Пратчеттом. Обіцяю, що я обовʼязково повернуся до обох цих книжок, але сьогодні розмова про «Океан».

Сорокарічний чоловік повертається у маленьке рідне містечко, щоб відвідати похорон свого родича, проходиться вулицями, заглядає до сусідів - і його переповнюють спогади про себе семирічного, про щасливі и моторошні події, що з ним відбувалися, коли він був дитиною.

Розповідь просякнута містицизмом, і доречі образи відьом Гемстоків з його роману автор пізніше використовую у своїх подальших творах. Сам автор каже, що чую сімʼю він вигадав дуже давно, і тому нема нічого дивного, що вона навчилася проникати у його подальші романи.

Ця розповідь сприймається як казка, але казка ця не для дітей. Жанр роману визначається як темне фентезі, і в ньому піднято багато тригер них тем, що будуть незрозумілі або ж налякають юного читача. Є інформація, що Гейман написав цей роман для своєї дружини, яка хотіла більше дізнатися про те, яким він був маленький. Можу тільки здогадуватись, як місіс Гейман відреагувала на таке.

Особисто мені ця книга чимось нагадує Рея Бредбері і його «Кульбабове вино». Це той самий вайб, коли маленький хлопчик вивчає світ на зтикається з різними його проявами, добрими та лихими, і помічаєш, що це сам автор згадує семирічного себе, для якого невеличкий ставок біля останнього будинку на вулиці був наче океан зі своїми таємницями.

У 2014 році за цю книгу Гейман отримав премію «Локус» - премію за найкращий фентезійний роман.

Trigger Warnings:
-суїцид
-смерть улюбленця
-насилля над дитиною

До зустрічі на сторінках книжок, ваша Foxy

Good evening, dear friends!

I was already sorry to print the work of the book, so today I prepared for you the first post on this drive.

At first I thought for a long time that the book was worth it to become first, but then I realized that I would never be able to start blogging, because hundreds of books were buzzing around my head for this right.

I'm using the reading appendix on my mobile phone until I can tell you what it is and what the topic is for this publication, but I can say at once that he saves all the books he's read. So I decided to start with the first one, and our author of the day today, Neil Gaiman, and his book “The Ocean at the End of the lane.”

Photo from Google (from Google pics)

Because I took this very book from the public library, I don’t think it’s possible to get the photos with my own hands, so I’m quick with the ones I found on Google.

The writer Neil Gaiman appeared in my life through this book, and she encouraged me to read everything I could find out about his authorship. It turned out that I can find all the books from the library, which I can use, so I don’t have any examples of my own, but it’s only 15 minutes to the library, so I want to refresh my memory. I can earn money from this again.

Chantly, if we feel the name Neil Gaiman first, we can guess, this is the film adaptation of “American Gods” and also the film adaptation of the novel “Good omens” which the Gaines wrote with their co-authorship with Terri Pratchett. I promise that I will definitely return to both of these books, especially Rozmov’s about “Ocean.”

A forty-brown man turns around a small village to celebrate the funeral of his relative, walks the streets, looks into the neighbors - and repeats the rumors about himself seven-year-old, about happiness and motor-powered days, They had sex with him when he was a child.

The revelation is laced with mysticism, and the words of the Gemstocks’ images from his novel, the author later vikorsist with his further works. The author himself seems to have sensed this very thing a long time ago, and there is nothing marvelous that it began to penetrate from his distant novels.

This story is perceived as a fairy tale, but it is not a fairy tale for children. The genre of the novel is defined as dark fantasy, and in this novel there are many triggers for them that will be foolish or irritating to the young reader. And the information is that Gaiman wrote this novel for his friends, because he wanted to know more about those who were little. I can only imagine how Mrs. Gaiman reacted to this.

Particularly interesting is the book from Ray Bradbury and his “Kulbabov Wine”. It’s the same vibe, when a little guy shakes the world and meets with his different manifestations, kind and dashing, and you note that the author himself will guess the seven-year-old for himself, for which small stakes from the remaining booth on the street would otherwise be the ocean of his own in our dungeons.

In 2014, for this book, Gaiman won the Locus Award - an award for the best fantasy novel.

Trigger Warnings:
-suicide
-death of a pet
-violence over a child

Until then, on the sides of the books, your Foxy