Другий день у міні божевільні - Second day in mental house

Дорого ранку, шановна спільното!

Отже, психіатричний стаціонар, день другий. За те, що і поведінкою скидаюся на нормальну у мене зʼявився доступ до кавової машини, і тут реально дуже класна кава, тож тішуся.

Чомусь ніяк нормально не спрацьовує синхронізація і я не можу задати світлини, які робила вже безпосередньо в лікарні, тому сьогодні у кості ілюстрацій будуть ті, що я зробила іще вдома. А я поки розповім безпосередньо про лікування.

Кожного разу коли потрапляєш в психіатричний стаціонар тобі кажуть, що зараз зроблять укольчик, щоб можна було розслабитися, поспати і відпочили. І це був перший раз, коли мені нарешті зробили саме такий укольчик. Після нього взагалі нічого не памʼятаю. Бувають у житті моменти, коли це саме те, що треба. І напів добровільна госпіталізація у психіатрію одна з них.

Людей цього разу геть немає. Я знала що зазвичай вільних палат дуже мало або немає взагалі, а тут я досі не певна, чи не одна я на всьому поверсі.

Годують тут краще, ніж у Павлівці. Я авіть спромоглася вчора зʼїсти обід та вечерю (сніданок хотіла сфотографувати, але не встигла₴, може хтось пояснив би мені, що воно таке?

Гу будь якому разі після Павлівки це суттєве покращення, але все одно все, по що я можу думати це про те, як би мені вже поїхати додому. Дуже сподіваюся вибратися звідси до суботи, бо не хочу собі день народження у лікарні.

І ось і ще одна проблема - ледве можу думати про те, що ж розповісти у блозі. Тому на цьому буду завершувати, може завтра голова буде працювати краще.

З любовїʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, psychiatric hospital, day two. For the fact that my behavior seems to be normal, I got access to a coffee machine, and the coffee here is really great, so I'm happy.

For some reason, the synchronization does not work properly and I cannot upload the photos that I took directly in the hospital, so today the illustrations will be those that I took at home. For now, I will talk directly about the treatment.

Every time you go to a psychiatric hospital, they tell you that they will make an injection now so that you can relax, sleep and rest. And it was the first time when I finally had just such a prick. I don't remember anything after that. There are moments in life when this is exactly what is needed. And semi-voluntary hospitalization in psychiatry is one of them.

There are no people this time. I knew that usually there are very few free rooms or none at all, and here I'm still not sure if I'm the only one on the whole floor.

They feed here better than in Pavlivka. I even managed to eat lunch and dinner yesterday (I wanted to take a photo of breakfast, but I didn’t have time₴, could someone explain to me what it is?

Anyway, after Pavlivka, this is a significant improvement, but still, all I can think about is how I would like to go home already. I really hope to get out of here by Saturday because I don't want to spend my birthday in the hospital.

And here is another problem - I can hardly think of what to tell in the blog. Therefore, I will conclude on this, maybe tomorrow the head will work better.

With love, your Foxy