Четвертий ень у божевільні - планую тікати додому

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні буду тікати додому. (Допис буду ілюструвати фотографіями з дому, бо тут нема, що фотографувати). Завтра мені виповнюється 36 рочків, і чомусь мені дуже не хочеться проводити свій день народження тут. У мене є досвід святкування Миколая та Нового року у псишці, але тоді все-таки все було по-іншому. Я лежала в гострішому відділенні і там були дуже класні дівчата, з якими ми само організувалися, замовили тортиків і влаштували собі свято. От чесно, це був найкращий день Миколая у моєму житті. Було ну дуже весело. Було чотири великих тортики, які ми порізали просто на всіх, включаючи звісно наш мед персонал, а потім хором не пішли на обід, бо вже наїлися:) Я неодноразово говорила, що їжа у Павлівці жахлива.

А тут майже нікого немає, і тим більше я не встигла ні з ким потоваришувати, тож це буде такий собі день народження, кекси з однією свічкою, а я так не хочу. Душа просить якогось свята. Окрім того я точно знаю, що чоловік має подарувати мені ілюстроване видання Гаррі Поттера і це мене дуже нервує, хочу скоріше ого побачити.

За ці кілька днів мені зняли гострий стан, цього разу це була бурхлива неконтрольована агресія. Насправді це дуже важке відчуття, сидіти всередині себе нормальною людиною і розуміти. Що зовні ти поводишся неадекватно і нічого не можеш з цим зробити, але це і є сутність ментальних захворювань. Добре ще якщо це відчуття всередині є, а якщо його взагалі немає7 Толі ти навіть не знаєш, що робиш щось погане.

Отже, що було гарного ум цій госпіталізації7 Крута кавова машина. Я абсолютно точно перевищувала свої прийнятні дози кофеїну, бо було ну дуже смачно. Тепер треба=а буде відвикати від такого, бо взагалі-то каву мені не можна. Аде хотілося ж, щоб у цьому процесі було бодай щось хороше.

Буду завершувати цей допис, і сподіваюся наступний буду писати вже з дому.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

I will run home today. (I will illustrate the post with photos from the house, because there is nothing to photograph here). Tomorrow is my 36th birthday and for some reason I really don't want to spend my birthday here. I have the experience of celebrating Nicholas and the New Year in a dog house, but then everything was different. I was in a more acute ward and there were very cool girls with whom we organized ourselves, ordered cakes and had a party. To be honest, it was the best Nicholas day in my life. It was very fun. There were four large cakes, which we cut for everyone, including, of course, our medical staff, and then we did not go to lunch, because we were already full:) I have repeatedly said that the food in Pavlivka is terrible.

And there is almost no one here, and even more so I haven't had time to make friends with anyone, so it will be a kind of birthday, cupcakes with one candle, and I don't want that. The soul asks for some holiday. In addition, I know for sure that my husband is going to give me an illustrated edition of Harry Potter and this makes me very nervous, I want to see it as soon as possible.

During these few days, I was relieved of the acute condition, this time it was violent uncontrolled aggression. In fact, it is a very difficult feeling to sit inside yourself as a normal person and understand. That on the outside you behave inappropriately and there is nothing you can do about it, but this is the essence of mental illness. It is good if this feeling is present inside, but if it is not there at all7 then you do not even know that you are doing something bad.

So, what was good about this hospitalization7 Cool coffee machine. I absolutely definitely exceeded my acceptable doses of caffeine, because it was very tasty. Now I have to wean myself off this, because I can't have coffee at all. Ade wished that there was at least something good in this process.

I will finish this post, and I hope to write the next one from home.

With love, your Foxy