Многая Лєта твоєму татові.
В черговий раз вогонь ніби випалив всі негаразди в моїй душі.
От і я це люблю дуже. Шампури є, але я ледащо, і люблю просто в лісі на вогнищі підсмажити на шампурах якісь сардельки, чисто заради процесу, аромату і дійства. При цьому беру з собою ще бутерброди з нормальним, піджареним вдома мясом :-D
Не раз про це розмірковував. Вогнище "включає" в нас дуже стародавній архетип: первісній людині було достатньо для щастя вполювати звірушку, зажарити мясо, і вминати його у безпеці в компанії своєї жінки і соплемінників, от уже ти й успішний. А на сучасного чоловіка тисне тисяча і одне завдання, тому ми так відпочиваємо, коли занурюємся у первісну роль.
Думаю це одна із складових переживання. Все ж таки вогонь одна з базових стихій. І я точно знаю що це моя стихія, і використовую це для "підзарядки".
Наприклад, сідаючи за ноут постійно підпалюю свічку яка горить поруч. Навіть на роботі є своя свічка, яка добряче допомагає відпочити...
То ж, навіть сама близькість до "стихії" це вже своєрідне відновлення та підзарядка.
Пс. Дякую за прекрасний коментар!!!