Не знаю, мабуть один стрес переважив інший.
Спершу друг загинув на очах, потім його рідні проклинали і обзивали "вбивцею", а його старший брат влаштував проти мене кампанію булінгу, яка тривала роками. Надто багато для свідомості 9-річного хлопчика. Я тоді не раз думав, що краще б мене той трос зачепив, а не друга, мороки менше було б: загинув швиденько, та й усе.
Проте тепер я так не думаю.
Бабуся друга через пару-трійку років (мабуть через свої ж прокльони) померла від раку. А його старшому брату віддавило ногу плитою на складах ЗЗБВ, і її ампутували до паху.
Карма розставила крапки над "і".