Останнім часом стало якось важко писати. Нема ідей, нема натхнення, нема сил. Ловлю себе на тому, що постійно живу в очікуванні повітряної тривоги. І заспокоююся лише коли починає вити. Якісь вибрики психіки. Мабуть тому, що тривала тиша означає лише одне — на нас полетить разом більше цієї руснявої гидоти.

Сумно, чекатиму змін на краще, хай приходить натхнення. Ви нам потрібні ☺️

Сьогодні думала, як ми будемо жити, коли все скінчиться. І розумію, що я й гадки не маю. Ну воно зрозуміло, що фінансово стане врази важче, адже закінчення війни завжди посилює економічну кризу.

:( надіюсь пацюків на багатті смажити не доведеться. Щось, така картинка в голові зʼявилася. З якогось фільму про апокаліпсис. Я ще той "оптиміст", треба прикусити язик 😝 Вибачте, вилетіло 😳