You are viewing a single comment's thread from:
RE: Стрибок (в прірву) із зони комфорту
Що коїться …
Мені навіть дивитися страшно 😧
Я ж памʼятаю , що в тебе в автомобілі гальма відмовляють.
😅😅😅😅
А який кінь, такий і вершник.
😆😆😆😆
Подивлюся пізніше твою творчість, чекай критики 😈😈😈😈 , ну звісно якщо мені не сподобається 😉
Добре що це комент глянув як вляглись емоції...
Ти майстер нагнітати 😅
Я ручнік вже біля місяця як відремонтував, сам своїми руцями...
З радістю, добре що тільки добрався до комента ...
Так талант такий у мене. Нагнітати. Ніяк не можу реалізувати. Он і з тобою не вийшло(((
Яка несправедливість… піду плакати …
Неочікувано. Ти і плакати? Якось в моїй уяві ці 2 фактори ну ніяк не в'яжуться...
Я люблю розпускати мокроту )
Це прямо спосіб отримати задоволення, постраждати від всієї душі.
Виплескати на поверхню всю ту тугу, яка збиралася роками через нерозділене кохання до періжечків з капустою.
прекрасно розумію, тепер як буду їсти головне не рзплакатись від не розділеного кохання до них...
Хай знають які страждання несуть людям, плач від усієї душі, не стримуй себе.
А чому страждання, навпаки. Я плачу від того які ж вони смачнющі. Солоно-солодке біле тістечко і ароматно прожарена капустка це все в спеціально підготовленому томатному соусі. Ммм...
Вибачай за такий смачний комент так пізно 😅
Добре що я не хочу їсти )))
І я люблю їх до сліз. )))