Продовження про книгу.

Всім привіт продовжую писати допис про ту книгу котру почала вчора : Марат Штейн - «Підсвідомість, підключена до Всесвіту, може все!»
Коли я писала вчорашній допис, я знайшла її в електронному форматі, щоб вставити цитати, і на ньому й залишилась, тобто почала вже не слухати , а читати. Це в якійсь мірі зекономить мій час та зробить знайомство з книгою швидшим.
Також я зможу відразу щось зберігати з неї, а не перечитувати ще раз, щоб написати допис.

Мабуть всім було б цікаво як встановити той звʼязок з підсвідомістю, і що то за простір. Та для того щоб все це відтворити треба скопіювати і вставити до допису не малу кількість тексту…. Але ж при великому бажанні його можна легко знайти на сторінках цієї книги, вона є в вільному доступі, і я все ж вирішила не копіювати його, а зробити акцент на тому, що зрезонувало. Автор звертає увагу на те, що підсвідомість двері в внутрішній світ, який є живим всесвітом, багатовимірною реальністю, я теж вважаю , підсвідомість дверима, тому не можу це не відмітити.

Ви можете відчути, що десь у навколишньому просторі – можливо, на відстані, а може, зовсім поруч, або навіть начебто у просторі, що збігається з вашим фізичним тілом, є якась точка, яка привертає вашу увагу. Це точка, за якою відчувається якась глибина. Вона може сприйматися як пульсуючий об'єкт, або як об'єктив фотокамери, або як зіниця, а може, як двері. Але зорові образи не важливі, важливе відчуття.Почніть подумки наближатися до цієї точки. Наближення до неї відчувається як занурення в глибину, але не обов'язково вниз, це може бути занурення у будь-якому напрямку, убік чи вгору.Це – точка входу до іншого виміру.

Марат Штейн - Підсвідомість, підключена до Всесвіту, може все!

Точку я вважаю одною з важливих фігур ( її можна так назвати ?), тому не можу це не підкреслити.

В моїй уяві це б точно було щось типу відображення зіниці, тобто крапки в колі :)
По цьому коментарю, ви маєте зрозуміти, що я не експериментувала на собі.
Після цієї цитати, в книзі пишуть, що має настати зустріч з якимись помічниками.

Таке я читала не один раз, що є якісь внутрішні помічники ( це вже я від себе так їх назвала) та уявити, що таке існує звісно важко.
І от на таких моментах, мені й хотілось закинути чтиво, не одноразово, і сказати - «В когось їде зозуля». 😅

А це вірний знак на те, що пишуть абсолютну правду ;) Коли мене аж гнівить написане і вмикається внутрішній критик і я це сприймаю за правду - то істина в останній інстанції.
Неодноразово на цьому себе ловила. Чого тоді такі ємоції виникають?
Нє , ну є один варіант:

• я не зможу написати в блозі, що це крута книга, тому що там ось таке написано 😂
  Може гнів через це ;)

Те саме про якихось «внутрішніх помічників» я читала у Юнга (думала куди ти Карл? А в цього маєстро, точно були дивності, ще й які) та не дивлячись на це, я його вважаю майстром свого діла. Дивуюсь тому скільки він перечитав текстів, отих з латинськими виразами від яких самі по собі закриваються очі і навіть бадьорий настрій швидко переключається на режим - якщо я зараз не покладу голову на подушку, то впаду з стільця, тому , що я вже напівдорозі до царства Морфея.
Щоб ви не подумали, що я кажу погане на цього психіатра, я скажу, що я обожнюю божевільних від своєї справи людей, очі в яких горять ось тим шаленим вогнем, та бажанням дістати меч сили і стати воїном Дракону у своєму ремеслі. Думаю він був таким, коли читав оті премудрі рукописи.

Далі по книзі йде про простір бажань. Про подібні речі ви точно чули. Типу треба візуалізувати образ, увімкнути уяву і відчути, що ти вже це маєш…
А тут пишуть, що це все ще й треба обговорити з тими наставниками.
Ну от як пояснити їм, що мені кров з носу, потрібна сумка Chanel Lego?

jolicloset.com

😂😂😂🤣🤣

Щось мені стає нудно. Піду я погуляю. За мене вже проголосували в «Топ-5» можна не старатися писати цікаві дописи :D