Великий вітамін щастя

Добрий вечір! Ранкова кава і перегляд новин, в моему містечку все де далі частіше звучить тривога. З останіми новигами які пролунала я гадаю всі це знають за Курськ. Трохи боязко із за того що лунають вибухи в інших містах і руйнують все доволі більше будівель кляті рашисти.

Так занурилась у новини очухалась коли син прокинувася , як завжди вийшли на двір поки спеки не ьуло. Але вже так парило що через годину були вдома.

Зовсім не очікувала що після обід буде вітер сильний, що балконі двері почнуть грюкати. Прийшлось зачинити балкон, а тривога все лунала до самого вечора, інколи писали що ракети летять до нашего міста.

До самого вечора займались всім чим можно. Ще почали писати скоро школа , а то за літо геть забули що таке математика і пісьмо. Син певно не радий що треба писати мусимо , у школі там не питають. Хочешь лі ти писати чи ні, треба і все.

Чуть не забула, коли прийшли до дому слідком за нами прийщов наш дід. Купив десь він апельсинів , а вони такі великі в мою ладонь геть не влазить. Такі великі зато на вкус як трава, не солодить геть. Вечір проводимо як зазвичай.